Анжелка Мартич
| Анжелка Мартич | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Anđelka Martić | ||||
| Народилася |
1 травня 1924 Загреб, Хорватія і Славонія[d], Королівство Сербів, Хорватів і Словенців | |||
| Померла |
11 листопада 2020 (96 років) Загреб, Хорватія | |||
| Поховання | Мирогойське кладовище[1] | |||
| Країна |
 Хорватія | |||
| Діяльність | письменниця, перекладачка | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[2] і перекладацтво[d][2] | |||
| Мова творів | хорватська | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Анжелка Мартич (1 травня 1924, Загреб — 11 листопада 2020) — хорватська письменниця та перекладачка літератури.
Анжелка Мартич народилася в Загребі, другою із трьох у родині дітей. Її батько помер молодим у 1933 році, а хвороблива мати намагалася звести кінці з кінцями. Дівчинка проводила весь час із бабусею та дідусем у сільській місцевості. Ці візити стали одним з її головних літературних мотивів. На межі Другої світової війни Анжелка закінчила середню школу. Після того, як її брат, активіст опору, був викритий і захоплений у 1941 році хорватською маріонетковою міліцією і страчений у лютому 1942 року в концтаборі Ясеновац, вона приєдналася до партизанів і служила військовим кореспондентом.[3] У кінці війни брала участь у звільненні Белграда.
Мартич найвідоміша завдяки військовій прозі для дітей, особливо завдяки роману «Пірго» про дружбу хлопчика та сироти-косулі у вихорі Другої світової війни. Її перші вірші були опубліковані в журналі Kulturni prilozi. Після війни вона працювала журналістом в редакціях газет VJESNIK і Omladinski Borac і дитячого журналу Піонер.. Була головним редактором дитячого журналу «Радість» та головним редактором видавництва «Наша дітка». Вона — член Хорватської асоціації письменників з 1954 р.
Анжелка Мартич писала вірші, дитячі книги та тексти до книжок з картинками. Вона є найвидатнішим автором хорватської військової прози для дітей. Кілька її творів — це автобіографічні книги та фантастична проза в найкращих традиціях хорватської письменниці Івани Брліч-Мажураніч. У своєму романі «Пірго», написаному від першої особи, вона розповідає ліричну історію про війну, в якій усі істоти страждають без різниці.
Її твори перекладено іноземними мовами — від польської, чеської, російської та італійської до есперанто, китайської та перської.[4] Сама вона переклала низку книг словенською мовою.
Опубліковані твори:
- Mali konjovodac i druge priče — Загреб, 1951
- Белкан — Загреб, 1951 рік
- Пірго — Загреб, 1953 рік
- Jezero u planini — Загреб, 1956
- Vuk na Voćinskoj cesti — Загреб, 1956
- U vihoru — Загреб, 1958
- Dječak i šuma — Загреб, 1960
- Kurir Dragan i njegovo konjče — Сараєво, 1961
- Neugasivi životi — Загреб, 1961
- Малі борац — Загреб, 1964
- Proljeće, mama i ja — Загреб, 1968
- Баба Ката — Загреб, 1971 рік
- Djedica Pričalo i čarobni vrutak — Загреб, 1977
- Шашаві дані — Загреб, 1978
- Mali konjovodac — Загреб, 1985 рік
- Izabrana djela in Pet stoljeća hrvatske književnost — Загреб, 1991
- Zarobljenik šumske kuće — Загреб, 1999
- Tri lisice i šumski car — Загреб, 2002
- Dječak div i druge bajke — Загреб, 2002
- За свою літературну діяльність Анжелка Мартич була нагороджена югославським орденом праці із золотим вінком.
- Югославський орден "За хоробрість " за порятунок пораненого товариша.
- У 1973 році вона отримала орден Усмішки — унікальну нагороду від імені дітей Польщі.
- ↑ Gradska groblja Zagreb - Tražilica pokojnika
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Jovanović, Nenad (8 липня 2019). Anđelka Martić: Zagreb je bio izvan sebe od sreće zbog ulaska partizana. www.portalnovosti.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
- ↑ Umrla je književnica Anđelka Martić, poznata je po romanu Pirgo i prozi za djecu (хор.). Jutarnji list. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
|
