Анохіна Ірина Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анохіна Ірина Петрівна
Народилася 24 травня 1932(1932-05-24) (92 роки)
Нижній Новгород, РСФРР, СРСР
Діяльність науковиця
Alma mater Перший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова
Заклад Федеральний медичний дослідний центр психіатрії і наркології імені В. П. Сербського
Institute of Medicobiological Problems of the Russian Academy of Sciencesd
Науковий ступінь доктор медичних наук
Батько Анохін Петро Кузьмичd
Діти Konstantin Anokhind
Нагороди
заслужений діяч науки Російської Федерації

Ірина Петрівна Анохіна (нар. 24 травня 1932) — радянська та російська науковиця, фахівець у сфері фундаментальних проблем психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії, академік РАН (2013). директор Інституту медико-біологічних проблем наркології Національного наукового центру наркології МОЗ РФ.

Біографія[ред. | ред. код]

Ірина Анохіна народилася 24 травня 1932 року в місті Горькому (нині — Нижній Новгород).

У 1956 році з відзнакою закінчила лікувальний факультет 1-го Московського медичного інституту імені В. М. Сєченова. Після цього у 1956—1958 роках навчалася в ординатурі з психіатрії.

З 1958 році працює в лабораторії патофізіології вищої нервової діяльності Центрального науково-дослідного інституту судової психіатрії імені В. П. Сербського спочатку на посаді молодшої наукової співробітниці, а з 1962 року — старшої наукової співробітниці.

У 1962 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Роль стовбурової ретикулярної формації у виникненні рухової загальмованості при деяких захворюваннях і у тварин в експерименті».

У 1969 році захистила докторську дисертацію на тему: «Порушення нейрохімічних механізмів мозку при шизофренії».

У 1981 році — присвоєно професорське звання.

У 1980-х роках брала активну участь у становленні в Росії наукової спеціальності «наркологія». Сприяла організації Інституту медико-біологічних проблем алкоголізму, який був відкритий в 1985 році і в даний час є Національним науковим центром наркології Міністерства охорони здоров'я Росії.

З початку діяльності інституту — заступниця директора з науки, а також — директор Інституту медико-біологічних проблем наркології.

У 1966—1991 роках — керівниця лабораторії психофармакології Центрального науково-дослідного інституту судової психіатрії імені В. П. Сербського.

У 1984 році обрана членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР, а в 1995 році — дійсним членом Російської академії медичних наук.

У 2013 році до академії РАН (у рамках приєднання РАМН і РАСГН до РАН).[1]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Петро Кузьмич Анохін (1898—1974) — радянський фізіолог, творець теорії функціональних систем, академік АМН СРСР (1945) і АН СРСР (1966), лауреат Ленінської премії (1972).
  • Мати — Анохіна Анастасія Петрівна (1902—1993), доктор медичних наук.
  • Чоловік — Денисов Володимир Васильович (нар. 1928), професор, доктор філософських наук.
  • Син — Костянтин Володимирович Анохін (нар. 1957) — російський учений, нейробіолог, професор, член-кореспондент РАМН (2002) і РАН (2008), гравець «Що? Де? Коли?».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Ірина Анохіна — фахівець в області фундаментальних проблем психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії.

Створила концепцію про стержневі біологічні механізми залежності від різних психоактивних речовин, в якій провідна роль у формуванні захворювання відводиться порушенням функцій дофамінової нейромедіаторної системи лімбічних структур мозку. На основі цієї концепції розроблено принципи терапевтичних підходів та запропоновано нові лікарські препарати для лікування алкоголізму і наркоманії.

Вперше довела принципову єдність біологічних механізмів різних типів хімічної залежності. Пріоритетне значення мають дослідження останніх років в області вивчення спадкових чинників, що визначають ризик розвитку алкоголізму і наркоманії. На основі досліджень вроджених відхилень функцій дофамінової системи та структурних особливостей генів, що регулюють різні її ланки, сьогодні розробляються біологічні маркери спадкової схильності до цих захворювань.

Створила наукову школу медико-біологічних проблем наркології, в основі якої — перспективний науковий напрямок, що стосується всебічного вивчення генетичних, нейрохімічних, імунологічних і нейрофізіологічних механізмів залежності від психоактивних речовин.

Під керівництвом Ірини Анохіної захищено 12 докторських і 25 кандидатських дисертації.

Авторка понад 550 наукових праць, у тому числі 1 монографія та 6 розділів у посібниках, співавторка 13 патентів.

Заступниця головного редактора журналу «Питання наркології», член редакційної ради журналу «Наркологія».[1]

Заслужена діячка науки Російської Федерації (2005).

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Нейрохимические механизмы психических заболеваний (1975)
  • General mechanism of development of psychopathological reactione under emotional stress (1975)
  • Активность дофамин-бетагидроксилазы и моноаминоксидазы крови у больных хроническим алкоголизмом (1983)
  • Dopamine receptor agonists in the treatment of alcoholism (1984)
  • Catecholamine and opiate systems in alcoholism (1985)
  • Neurochemie des Alcoholismus (1989)
  • Neurogumoral factors of predispodition to alcoholism (1989)
  • Наследственный алкоголизм: некоторые нейрохимические механизмы (1999)
  • О единстве биологических механизмов индивидуальной предрасположенности к злоупотреблению различными психоактивными веществами (2000)
  • Клинико-биологические критерии выбора антидепрессантов для лечения депрессивных состояний при алкоголизме (2001)
  • Диагностика генетической предрасположенности к зависимости от психоактивных веществ (2001)
  • Биологические механизмы зависимости от психоактивных веществ (патогенез) (2001)
  • Дисрегуляторные расстройства дофаминовой нейромедиаторной системы при алкоголизме и наркоманиях и их коррекция антидепрессантами (2002)
  • Генетика алкоголизма и наркоманий (2002)
  • Основные биологические механизмы алкогольной и наркотической зависимости (2002)
  • Центральные механизмы зависимости от психоактивных веществ (2003)
  • Нейрохимия и генетика наркоманий: перспективы новых подходов к лечению (2003)[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Анохина Ирина Петровна. biograph.ru. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 2018-7-1.

Посилання[ред. | ред. код]