Анісімов Леонід Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анісімов Леонід Олександрович
 
Народження: 1 квітня 1947(1947-04-01)[1] (77 років)
Гнаровське, Вільнянський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Країна: СРСР і Україна
Освіта: Інженерний навчально-науковий інститут ЗНУ
Нагороди:
орден «Знак Пошани» Орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» I ступеня
Заслужений працівник промисловості України Почесна грамота Верховної Ради України
Україна Народний депутат України
2-го скликання
11 травня 1994 12 травня 1998

Ані́сімов Леоні́д Олекса́ндрович (нар.1 квітня 1947, с. Вербове) — український політик, народний депутат України 2-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

Леонід Анісімов народився 1 квітня 1947 у селі Вербове (зараз — Гнаровське), Вільнянський район, Запорізька область) в робітничій сім'ї.

По закінченню школи, у 19661970 роках служив на Чорноморському флоті.

З травня 1970 року почав працювати на комбінаті «Запоріжсталь», спочатку підручним сталевара, потім — сталеваром, майстром блоку печей.

У 1976 році закінчив Запорізький індустріальний інститут, за спеціальністю «інженер-металург».

З 1979 по 1982 рік працював плавильником нікелевого заводу Норильського гірничо-металургійного комбінату у м. Норильську.

У 1982 році повернувся на «Запоріжсталь», де пройшов шлях від майстра блоку печей до заступника начальника цеху

Після закінчення депутатських повноважень у квітні 1998 року очолив правління ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського» у місті Дніпродзержинськ. З серпня 1999 року по вересень 2001 року працював 1-м заступником голови Державної податкової адміністрації в Запорізькій області. У лютому-квітні 2002 року обіймав посаду генерального директора ТОВ «Ольф» у Запоріжжі. У квітні того ж року балотувався у народні депутати України по виборчому округу № 81 Запорізької області (самовисуванець).

З 2003 року працює у ВАТ «Мотор Січ», спочатку — на посаді заступника директора по зв'язках з органами державної влади, громадськими організаціями та засобами масової інформації Запорізького машинобудівного заводу ім. В. І. Омельченка, у травні 2003 року стає директором департаменту корпоративного управління Запорізького моторобудівного заводу, у червні 2005 року — заступником генерального директора.

Після закінчення терміну депутатських повноважень повернувся на «Запоріжсталь» заступником начальника управління з питань охорони природи та радіаційної безпеки підприємства. З березня 2012 року обіймає посаду голови профкому ВАТ «Запоріжсталь».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 1987 році обраний секретарем партійного комітету комбінату, а у 1990 році— секретарем Запорізького обласного комітету КПУ. З вересня 1991 року — майстер, старший майстер, з травня 1992 року — начальник цеху підготовки составів комбінату «Запоріжсталь».

У квітні 1994 року був обраний народним депутатом України 2-го скликання по Заводському виборчому округу № 178 Запорізької області (висунутий трудовим колективом «Запоріжсталі»). Був уповноваженим представником фракції «Соціально-ринковий вибір» та головою підкомітету з питань металургійного комплексу і хімічної промисловості Комітету з питань базових галузей та соціально-економічного розвитку регіонів.

На виборах 26 березня 2006 року обраний депутатом Запорізької обласної ради п'ятого скликання за виборчим списком Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція». З червня 2006 року по листопад 2010 року обіймав посаду заступника голови Запорізької обласної ради.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Вадим Вышинский (3 червня 2010). Приказ не выполнен. Это что, бунт?. Стрела.zp.ua. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 21 червня 2013.