Араблінський Балакіші Алі-бек
Араблінський Балакіші Алі-бек | |
---|---|
Народження |
30 серпня 1828 або 1828 Загатальський районd, Азербайджанська РСР |
Смерть |
1 січня 1902 Дербент, Дагестанська область, Російська імперія |
Поховання | Дербент |
Країна | Російська імперія |
Приналежність | Російська імперія |
Рід військ |
Кавалерія Піхота |
Освіта | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
Роки служби | 1848—1898 |
Звання | Генерал-лейтенант |
Командування | Q4055230? |
Війни / битви | Придушення Угорського повстання (1848—1849), Кримська війна, Хівінський похід (1873), Російсько-турецька війна (1877—1878) |
Діти | Sona Taghiyeva-Arablinskayad |
Нагороди | |
Араблінський Балакіші Алі-бек у Вікісховищі |
Балакіші Алі-бек Араблінський (Бала-Кіші-Алі-Бек Араблінський; 30 серпня 1828 — 1 січня 1902) — воєначальник Російської імператорської армії, генерал-лейтенант.
Походив «З горців, син Талавського магальського начальника. Віросповідання магометанського»[1]. Лезгін за національністю[2]. Сім'я проживала в лезгінському кварталі Араблар, заснована лезгінами-вихідцями з Самурської долини[3], звідки і пішло їхнє прізвище. Діда його звали Дібір, а батька Алібек[4]. Тому в окремих офіційних документах представники Араблінських згадуються під прізвищем Дібіров[5]. У некролозі, опублікованому в бакинській газеті «Каспій» 20 січня 1902 відзначалося, що «Смерть Б. К. А. б. Араблінського, як одного з небагатьох горян, що дослужилися до чину генерал-лейтенанта, ім'я якого було відомо кожному тубільцю, викликала щирий жаль у всіх, хто знав покійного, усього місцевого населення та особливо тубільців»[6][7].
У дитинстві, виявивши неабиякі здібності, він привернув увагу повітової влади, яка рекомендувала його на навчання в 1-й кадетський корпус у Санкт-Петербурзі, який він успішно закінчив у 1848 році і 13 липня був випущений із чином корнета[8]. За високим наказом був відряджений до 1-го уланського Санкт-Петербурзького полку. 18 вересня 1851 року був підвищений у поручники. 12 грудня 1853 року відряджений для подальшого проходження служби до 6-го гусарського Клястицького полку.
Араблінський брав участь у придушенні повстання в Угорщині 1849 року. Учасник Кримської війни 1853—1856 років. 5 грудня 1854 «за відмінність у службі» проведений у штабсротмістри.
12 травня 1857 року за високим наказом був відряджений до лейбгвардії Кавказького ескадрону Власної Його Імператорської Величності Конвою. 24 січня 1858 року за зразковість у службі був підвищений у ротмістри та переведений у Конвой штабсротмістром.
12 січня 1859 року за зразковість у службі підвищений у майори армійської кавалерії (старшість із 17 квітня 1858 року)[9]. 2 липня 1860 року переведений до 15-го драгунського Переяславського полку з призначенням командуючим 2-им дивізіону і 3-го ескадрону, а 4 липня 1861 року затверджено на цих посадах. У 1860 році за зразковість у справах проти горян був удостоєний ордена Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом, у 1862 році — ордена Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом.
Із 24 січня 1864 року по 18 квітня 1866 року обіймав посаду начальника Кайтаго-Табасаранського округу. 1 вересня 1865 року за відзнаку підвищений у підполковники[10]. 18 квітня 1866 року відряджений для подальшої служби до 84 піхотного Ширванського полку. 16 вересня 1871 підвищений у полковники. Учасник Хівінського походу 1873, за виявлену зразковість у березні 1874 нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами. 31 жовтня 1874 року переведений до 164-го піхотного Закатальського полку, після прибуття до нового місця служби прийняв 4-й батальйон. 9 січня 1877 призначений командиром 3-го Кавказького лінійного батальйону.
Учасник Російсько-турецької війни 1877—1878 років. У вересні 1877 «за 25-річну бездоганну службу в офіцерських чинах» був нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня. У січні 1878 «за зразковість у справах із ворогом» був удостоєний ордена Святої Анни 2-го ступеня з мечами. 18 лютого 1878 року був призначений командиром 160-го піхотного Абхазького полку. У грудні був нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість»[11].
12 березня 1887 був підвищений у генерал-майори[12] з призначенням командиром 1-ї Закаспійської стрілецької бригади. Найвищим наказом від 25 травня 1888 призначений командиром 2-ї бригади 21-ї піхотної дивізії і обіймав цю посаду протягом десяти років, отримавши за свою службу ордени Святого Станіслава 1-го ступеня та Святої Анни 1-го ступеня.
3 серпня 1898 Араблінський був підвищений у генерал-лейтенанти зі звільненням від служби з мундиром і пенсією[13].
У 1898 році указом російського імператора 70-річному Балакіші Араблінському виділили велику земельну ділянку за 6 км від Дербента. Тут він збудував собі маєток, а довкола нього утворилося невелике поселення. Залізнична станція та селище на честь російського генерала було названо Араблінкою. Тут він прожив останні чотири роки життя і помер 1 січня 1902 року.
3 січня 1902 року генерал-лейтенант Араблінський був похований на мусульманському кладовищі Кирхляр у місті Дербент:
Отдать последний долг Б. К. А. б. Араблинскому явилось так много лиц, что все громадное расстояние от дома покойного до кладбища было занято провожавшими гроб. В числе их были также депутаты от тех частей войск, в которых покойный служил: от полков Абхазского, Ширванского и Самурского. В погребальной процессии участвовал и расположенный в гор. Дербенте пехотный резервный батальон, который проводил останки до могилы и здесь отдал последний долг по воинскому уставу[6]
- Орден Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та бантом (1860)
- Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (1862)
- Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (1874)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1877)
- Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами (1878)
- Золота шабля з написом «За хоробрість» (1878)
- Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1882)
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1891)
- Відзнака бездоганної служби за XL років (1892)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (6 грудня 1895)
- ↑ Полный послужной список командира 2-й бригады 21-й пехотной дивизии генерал-майора Араблинского // Российский государственный военно-исторический архив. ф. 400 (Главный штаб), оп. 12, д. 20726, с. 94
- ↑ "Вышка" №39 - 18.10.2001 - Сафия Тагиева: "Я целовала камни родного города..." vyshka.azeurotel.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 4 жовтня 2021.
- ↑ Айтберов Т.М. [1] — Махачкала, 2000. — С. 84. Архівовано з джерела 4 жовтня 2021
- ↑ Центральный исторический архив Грузии (ЦИАГ). Ф. 1638. Оп. 1. Д. 7. Л. 111об.
- ↑ Газета «Кавказ». Тифлис, 13 мая 1856 г. (№ 37)
- ↑ а б «Каспий», 20 января 1902 г., № 17, л. 4
- ↑ Страница истории прессы Баку: Газета «Каспий» — OurBaku. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 2 листопада 2021.
- ↑ Список генералам по старшинству. Составлен по 1 января 1898 года. — СПб., 1898. — С. 501
- ↑ Список майорам по старшинству. Исправлен по 13-е марта. — СПб., 1861, с. 388
- ↑ Список подполковникам по старшинству. Исправлено по 3-е января. — СПб., 1866, c. 475
- ↑ Исмаилов Э. Э. Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — М., 2007, с. 322
- ↑ Список генералам по старшинству. Исправлено по 1-е сентября. — СПб., 1888, c. 751
- ↑ Разведчик. 1898. — № 407 от 11 августа. — С. 684.
- Праправнук генерала Араблінського. [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.] Щоденний інформаційний ресурс — «Azeri.ru — Азербайджанці в Росії». [Архівовано 12 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Альбом портретів колишніх кадет 1-го кадетського корпусу — Полковник Бала-Киши-Алі-Бек Араблінський, випуск 1848 [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]
- Історико-краєзнавчий портал «ас-Сарір» — Балакиші Араблінський
- Волков З. Ст. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів та адміралів від Петра I до Миколи II. Т. I. А — К. — М., 2009. — С. 68. — ISBN 978-5-9524-4166-8
- Список генералам за старшинством . Складено до 1 січня 1898 року. — СПб., 1898. — С. 501.
|
- Народились 30 серпня
- Народились 1828
- Померли 1 січня
- Померли 1902
- Померли в Російській імперії
- Випускники першого кадетського корпусу
- Кавалери ордена святої Анни
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Учасники російсько-турецької війни 1877—1878
- Учасники Кримської війни
- Генерал-лейтенанти (Російська імперія)
- Азербайджанська шляхта