Арктойська країна
Аркто́йська краї́на (Арктойський край) — поетична назва України у творах барокових авторів.[1][2]
Етимологія[ред. | ред. код]
Арктойська країна — онімний перифраз, дослівно країна Півночі, тобто північний щодо держав античної цивілізації край. Походить від грецької назви Полярної зірки (грец. ἄρκτος — 1) ведмідь, 2) північ[3]) із сузір'я Малої Ведмедиці, за якою визначали північний напрямок[4].
Арктойська країна у бароковій поезії[ред. | ред. код]
1584 року про Арктойську зорю (лат. Arctoi sidus), як символ України, згадував Себастіян Кленович у своєму творі «Роксоланія»[5]:
Dicite, Russigenas Arctoi sideris urbes
quas Helice gyro transmeat alta suo,
atque Leontopolim sacram moresque Ruthenum,
quadrupedum pingues et sine labe greges.[6]
Переклад:
Оспівуйте руські міста з-під Арктойської зірки,
Що понад ними вгорі луком Геліки[7] пливе.
І про святе місто Лева, й про звичаї русів співайте,
І про худобу гладку – вади у неї нема.[8]
Поетичну назву використовували й інші поети, наприклад, Симон Пекалід у поемі «Про Острозьку війну» (1600)[9]:
О Ярославе! Той Київ чудовий віддав тобі владу,
І Володимир, Давидове місто, і замок Острозький.
Після союзу із ним благодатного в світі арктойськім.
Він серед руських героїв здобув собі славу велику...
Скіфи є в місті (Острог); вони божество Магомета шанують,
П'ють молоко, яке змішують з кінською свіжою кров'ю.
Кімври сюди й кімерійці відважні не раз заїжджають,
Греки живуть і євреї, германці і даки в цім місті,
Є теж паннонці, литовці, зустрінеш у ньому і пруссів,
Більше в краю цім, однак, проживає арктойського люду...
Тож, Костянтине, що батькове носиш ім'я і теж душу...
Старче щасливий! Подібних не знає арктойська країна.
Русь величезна гордиться тобою, своїм вихованцем...
Руські хати народили тоді-то під небом арктойським
Війни жорстокого Марса проводили разом з великим
Князем...[9]
«Арктойські зірки»[ред. | ред. код]
Арктойською зіркою барокові поети називали також діячів, які творили на руських землях, об'єднаних Великим князівством Литовським. Так, білоруський поет Соломон Рисинський зіркою Арктойського неба (лат. arctoi sidus orbis) назвав білорусько-литовського філософа Андрія Волана[10].
1690 року Стефан Яворський присвятив своєму вчителю Варлааму Ясинському панегірик «Арктос неба руського у родових зорях ясновельможного і вельмишановного отця Варлаама Ясинського… відблискуючий…».[11]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Себастіян Кленович. Твори / Українська література XI—XVIII ст. / За ред. П. В. Білоуса. — К.: Академія, 2013. — С. 279, 359, 370.
- ↑ Примітки. Симон Пекалід. Про Острозьку війну під п'яткою проти низових. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
- ↑ Henry George Liddell, Robert Scott. «Arktos.» / A Greek-English Lexicon. Perseus Digital Library.
- ↑ Актуальні проблеми філології та перекладознавства: збірник наукових праць. — Випуск шостий / головний редактор М. Є. Скиба. — Хмельницький: ХмЦНІІ, 2013. — Частина третя. — С.134.
- ↑ Себастіян Кленович. Роксоланія. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
- ↑ Sebastian Fabian Klonowic. Roxolania. Roksolania czyli ziemie Czerwonej Rusi. — Warszawa:Wydawnictwo IBL, 1996. — S. 22.
- ↑ Геліка - антична назва сузір'я Великого Воза (Великої Ведмедиці)
- ↑ Себастьян Кльонович.Роксоланія
- ↑ а б Симон Пекалід. Про Острозьку війну. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
- ↑ Rysinius Solomon. Rerum ab illustrissimo principe Christophoro Radivilo… Lubecae ad Chronum, 1614. — P. 46-47 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
- ↑ Стефан Яворський. Арктос неба руського у родових зорях ясновельможного і вельмишановного отця Варлаама Ясинського… відблискуючий…. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 18 липня 2016.