Баталін Юрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баталін Юрій Петрович
Народився 28 липня 1927(1927-07-28)
село Колканово Учалинського району, тепер Башкортостан, Росія
Помер 21 липня 2013(2013-07-21) (85 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність росіянин
Діяльність інженер
Alma mater Уральський федеральний університет і Уральський державний технічний університетd (1950)
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Партія КПРС
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За освоєння надр і розвиток нафтогазового комплексу Західного Сибіру»
Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня Ленінська премія премія Ради Міністрів СРСР
медаль Ананії Ширакаці

Юрій Петрович Баталін (нар. 28 липня 1927(19270728), село Колканово Учалинського району, тепер Башкортостан, Росія — 21 липня 2013, місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради міністрів СРСР, голова Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, голова Державного будівельного комітету СРСР. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Кандидат технічних наук (1984). Академік і віцепрезидент Російської інженерної академії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника.

У 1950 році закінчив Уральський політехнічний інститут імені Кірова за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», інженер-будівельник.

У 1950—1952 роках — виконроб будівельного управління, у 1952—1957 роках — начальник дільниці, у 1957—1958 роках — головний інженер тресту «Башвуглерозрізбуд» Башкирської АРСР.

Член КПРС з 1956 року.

У 1958—1962 роках — головний інженер, у 1962—1965 роках — керуючий тресту «Башнафтопромбуд» Башкирської АРСР.

У 1965—1970 роках — головний інженер — 1-й заступник начальника «Головтюменьнафтогазбуду».

У 1970—1972 роках — заступник міністра газової промисловості СРСР.

У 1972—1973 роках — заступник міністра, у 1973—1983 роках — 1-й заступник міністра будівництва підприємств нафтової і газової промисловості СРСР.

11 квітня 1983 — 20 грудня 1985 року — голова Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань.

20 грудня 1985 — 7 червня 1989 року — заступник голови Ради міністрів СРСР.

Одночасно 19 серпня 1986 — 7 червня 1989 року — голова Державного будівельного комітету СРСР.

З червня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

У 1989—1990 роках — професор кафедри управління будівництвом Інституту підвищення кваліфікації фахівців-будівельників Держбуду СРСР.

Один з ініціаторів створення Інженерної академії СРСР (1990), перетвореної потім в Російську та Міжнародну інженерні академії, віце-президент РІА (1990). У 2001 році переобраний віцепрезидентом Російської інженерної академії. Член президії Російської інженерної академії.

Одночасно, з 1995 року — старший радник Президента ВАТ «Будтрансгаз». З травня 2002 року — президент Російської спілки нафтогазобудівників. Заступник голови опікунської ради Фонду ветеранів нафтогазового будівництва.

Помер 21 липня 2017 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]