Битва при Добро-Полі
Битва при Добро Полі | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Балканська кампанія (Перша світова війна) | |||||||
Координати: 41°02′06″ пн. ш. 21°53′06″ сх. д. / 41.035000000027771705° пн. ш. 21.885000000027780231° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Болгарія Німецька імперія |
Франція Королівство Сербія | ||||||
Командувачі | |||||||
Георгій Тодоров Фрідріх фон Шольц Куно фон Штойбен |
Луї Франше д'Еспере Живоїн Мишич | ||||||
Військові сили | |||||||
26 батальйонів 11 600 стрільців з 245 кулеметами, 146 артилерійських установок і 24 аероплани |
75 батальйонів 36 500 стрільців з 756 кулеметами, 580 артилерійських установок і 81 аероплан | ||||||
Втрати | |||||||
3 000 чоловік і 50 кулеметів[2] | 2 020 убитих чи поранених[2] невідомо |
Битва при Добро-Полі — битва, що відбулася 15-18 вересня 1918-го року в ході Вардарського наступу на Балканському театрі воєнних дій в ході Першої світової війни. У результаті союзники завдали поразки Болгарії і було укладено Солунське перемир'я (Болгарія вийшла з Першої світової війни).
Битва сталася в місцині Добро Поле («добре поле»), на яку оголосило свої права і яку окупувало Третє Болгарське царство з 1915-го року. Сьогодні це територія Республіки Македонія.
Битва[ред. | ред. код]
Болгарська армія зустрілася із потужнішою і більшою армією Союзників при Добро Поле. Переважну частину військ Союзників складали: 122-га Французька піхотна дивізія, 17-та Французька піхотна дивізія і Сербська Шумадійська[a] дивізія у першому ешелоні і дві сербські дивізії (Тимоцька[b] і Югославська) у другому ешелоні.
До цього часу болгари пишалися, що вони не зазнали жодної поразки у війні, тож цар Болгарії князь Фердинанд І вирішив зосередити всі війська в цьому місці і дати бій Союзникам. 2-га і 3-тя Болгарські піхотні дивізії, добре оснащені кулеметами, окопалися під Добро Полем. Битва розпочалася 14 вересня з посиленого артобстрілу. Протягом 15-19 вересня сили болгар було оточено. Болгари не мали достатньо людей і ініціативи (відсутні мобільні підрозділи) зупинити наступ Союзників чи запобігти оточенню. Пропозиції про капітуляцію, незважаючи на безнадійну ситуацію, болгари проігнорували.
Революція[ред. | ред. код]
Після поразки при Добро Полі, решта болгарських солдат піддалися на революційні заклики соціалістів і залишили Болгарський фронт. Повсталі рушили на Софію на переговори із Урядом. Коли повсталі наблизилися до столиці — проти них виступили вірні Урядові болгарські війська і німецькі частини. Сили повсталих було розбито.
Наслідки[ред. | ред. код]
Болгарія програла битву з огляду на значно менше число болгарських військ і низький моральних дух (вплив соціалістів-агітаторів), а також через відсутність мобільних підрозділів, які могли б успішно зірвати фланговий обхват військ Союзників. Здобувши перемогу над Болгарією, армія Антанти рушила вглиб Болгарії. 19 вересня французька, британська і грецька армії зазнали поразки у 3-й битві при місті Дойран: болгарські війська відбили усі атаки і зірвали спробу Союзників окупувати Болгарію.
Поразка під Добро Полем і революційні настрої у військах змусили Болгарію укласти із Союзниками Солунське перемир'я 29 вересня 1918-го року. Фактично це перемир'я означало вихід Болгарії з І світової війни.
У листопаді 1919-го унаслідок укладення Нейїського мирного договору, територія Західної Фракії відійшла до Греції, Болгарія втратила вихід до Егейського моря. Новостворене Королівство Сербії, Хорватії і Словенії відновило Республіку Македонію (див.Вардарська Македонія). Південну Добруджу знову окупувала Румунія. На розміри Болгарської армії було накладено серйозні обмеження і колосальні репарації в товарах і грошах, які Болгарія виплатила Союзникам.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шумадія —історична область в центральній Сербії. Включає в себе Шумадійський округ і ряд прилеглих територій. Область колись була багата лісами, звідси і її назва (Шума [серб., Šuma] - ліс). Центром області та Шумадійського округу є місто Крагуєвац.
- ↑ Тимок (серб. Тимок, болг. Тимок, лат. Timacus) — річка на Балканах, в Сербії й Болгарії, права притока р. Дунай
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Hayles, John (13 December 2001), «Republic of Bulgaria National History»
- ↑ а б Offensive du Drobopolje en Serbie. Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 9 лютого 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Richard Hall, Balkan Breakthrough: The Battle of Dobro Pole 1918, Indiana University Press, 2010, ISBN 978-0-253-35452-5
- Hayles, John (13 December 2001). Republic of Bulgaria National History. Архів оригіналу за 26 вересня 2006. Процитовано 20 January 2007.
- Savo Skoko, «Vojvoda Stepa Stepanović», Belgrade 1985.