Бобилі

Бобилі — категорія безземельних селян у Московщині в 16—17 столітті. Джерела періоду національної революції 1648—1676 не вирізняють бобилів як окрему соціальну групу. Поява бобилів, як і «половників», «захребетників», «задворних людей», зв'язана з процесом закріпачення населення, який супроводжувався обезземеленням та розоренням селян і посадських людей.

«Переписні книги 1666» зафіксували на Лівобережній Україні і тих, що мали робочу худобу, і тих, які сплачували оброк або грошима, або зерном, медом тощо. Серед останніх — кравці, ковалі, бондарі, мірошники і т. д., зрідка — війти. Протягом наступного періоду бобилі все далі відходили від рільництва і масово зубожіли. Зокрема, в Шептаківській волості Чернігівської губернії в селах мешкало близько 800 бобилів, всі безземельні.

На відміну від тяглих селян, бобилі не несли тягла, а платили лише бобильський оброк. Після запровадження 1679 подвірного оподаткування бобилі також стали нести тягло.

Пізніше бобилем називали всяку бездомну, безсімейну людину.

Література

• Слюсарский А. Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII—XVIII вв. Х., 1964;
• Гуржій О. І. Еволюція соціальної структури селянства Лівобережної та Слобідської України (друга половина XVII—XVIII ст.). К., 1994.

Посилання

• Бобилі//О. І. Гуржій. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.