Богемське повстання (нім.Böhmischer Aufstand; чеськ.České stavovské povstání; 1618—1620) — повстання чеськихстанів проти правління династії Габсбургів, що поклало початок Тридцятилітній війні. Це було викликано як релігійними, так і владними суперечками. Стани були майже повністю протестантськими, переважно гуситськимиутраквістами, але було також значне німецьке населення, яке схвалювало лютеранство. Суперечка досягла кульмінації після кількох боїв у фінальній битві на Білій Горі, де стани зазнали вирішальної поразки. Це поклало початок повторній католизаціїчеських земель, але також розширило масштаби Тридцятилітньої війни, втягнувши в неї Данію та Швецію. Конфлікт поширився на решту Європи та спустошив величезні території Центральної Європи, включаючи чеські землі, які особливо постраждали від жорстоких воєн[1][2].
Під час повстання жителі Праги увірвалися до Празького замку й вчинили дефенестрацію, викинувши представників імперії Ярослава фон Мартініца й Вільгельма фон Сальвату з вікон палацу. Згодом правителем Богемії проголосили Фрідріха V, курфюрста Пфальцського. Незважаючи на опір чехів, повстання було придушене 1620 року. Вирішальною битвою, в якій повстанці зазнали поразки, стала битва біля Білої гори[3][4].