Божество японського Нового року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Здавна відомо кілька імен божества Нового року. Часто новорічне божество називали Тосітокудзіі, дослівно «Бог Благодійник року», Тосіґамі, «Дух або Бог року» або «О-сьогацу-сама», дослівно «Пан перший місяць». На відміну від «О-сьогацу-сама», Тосітокудзіі та Тосіґамі сприймалися як офіційні божества, пов'язані з місцевим храмом. «О-сьогацу-сама» був тим самим новорічним божеством, який як символ радості і достатку, входив у кожен японський будинок. Цю відмінність демонстрували і народні пісні, в яких згадувалося лише божество на ім'я о-сьогацу-сама. Це ж відзначається і в етнографічних роботах, образ цього божества можна уявити вкрай умовно, так як у фольклорних етнографічних джерелах він не постає антропоморфною істотою, основою опису його зовнішності є атрибути. Потрібно відзначити, що в порівнянні з іншими сільськогосподарськими божествами, його атрибути дано більш детально. В селянському побуті «Бог Нового року» був пов'язаний з багатим урожаєм, благополуччям у наступному році, із достатком рису.


В селянському побуті Бог Нового року був пов'язаний з багатим урожаєм і благополуччям у наступному році, з достатком рису, тому говорили про нього як про Бога Нового року, в якого вселилася душа рису. Селяни вірили, що зроблений із свіжої соломи «Бог Нового року» принесе багатий урожай та щастя. «Бог Нового року» поставав у вигляді чотирьох в'язанок з свіжої соломи, три з яких встановлювали на поличці, а четверту підвішували над ними. По обидві сторони ставили гілочки вічнозелених рослин «сакакі», а спереді, на білому папері, розкладали рисові коржики і вивішували свиток з новорічними побажаннями. Так уявляли основні реалії «Бога Нового року» селяни префектури Акіта. Однак у такому описі «O-сьогацу-сама» не було багатьох атрибутів, які згадувалися в календарно-обрядних піснях, наприклад, в пісні префектури Фукусіма, зафіксовано досить рідкісний опис цього божества.[1]

Бог Нового року

До якого місця дійшов?

Прикріпивши листя папороті,

до солом'яного плаща.

Одягненого в пір'я журавля,

Кадомацу тримає як палицю,

На сосні, що росте біля храму,

Ночує.

(Накаї Кодзіро)


Текст даної пісні свідчить про те, що атрибути цього божества були ідентичні атрибутам традиційного японського Нового року, які мали давню історію і строго визначену символіку. Папороть з давніх-давен символізувала чистоту і плідність, її клали на домашній вівтар між коржами «моті», вона була також обов'язковою частиною до кадомацу та інших новорічних прикрас. Кадомацу, дослівно «сосна біля воріт», необхідна частина новорічної атрибутики, яка складалася з гілок сосни і бамбука, що уособлюють стійкість і справедливість. Нерідко коли використовували солом'яний джгут — «оберіг від нещасть», мандарин — символ довгожительства, водорості— символ щастя. Згідно з піснями, у префектурі Фукусіма «Бог Нового року» з'являвся з луком і стрілами на боці, граючи в волан. З давніх-давен гра в волан була відома в Японії, як новорічна гра дівчат і молодих жінок. Не виключено, що у японців вона була пов'язана з солярним культом.


Японці вважали, що «Бог Нового року» приходить у будинок у новорічну ніч, на світанку, а йде вранці п'ятнадцятого дня. На 13 день сільська молодь будувала пташиний будиночок «торігоя», де збиралися діти і відзначали свято Нового року, а також виконували пісні гоніння птахів «торіой ута». Вдосвіта 15 дня пташиний будиночок підпалювали і «Бог Нового року» під крики «Бог Нового року, до наступного року» перетворювався на попіл і вогонь. Свято проводів «Бога Нового року» називався «Тондо» і відмічався як «Свято вогню».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Садокова А. Р., Японська календарна поезія, 1993., с. 94

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Боги, святилища, обряди Японії: Енциклопедія синто/ За ред. І. С. Смирнова, 2010. c. 143 (рос.)
  • Садокова А. Р., Японська календарна поезія, 1993., с. 94 (рос.)