Бойко Федір Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Федір Антонович
Народився 19 жовтня 1905(1905-10-19)
Владивосток, Російська імперія
Помер 1966
СРСР
Країна  СРСР
Діяльність педагог
Науковий ступінь кандидат сільськогосподарських наук
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна

Федір Антонович Бойко (19051966) — радянський працівник сільського господарства, вчений, Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 жовтня 1905 року у місті Владивосток.

До Другої світової війни працював в українському радгоспі «Більшовицький наступ». У роки війни — на Ставропіллі.

У 1945 році Бойко очолив донський зернорадгосп «Гігант» (Сальський район), змінивши Лискіна Миколу Фадійовича. Директором радгоспу працював до серпня 1953 року. За ці роки відновив зруйнований війною радгосп і вивів його в передові сільськогосподарські підприємства.

З 1 жовтня 1955 року по 20 липня 1958 року завідував кафедрою «Організація соціалістичних сільськогосподарських підприємств» Рязанського сільськогосподарського інституту (доцент, кандидат сільськогосподарських наук)[1].

Помер у 1966 році[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • У відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР навесні 1947 року за отримання врожаю пшениці 30,2 ц/га на площі 18 га Бойко удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
  • Також орденом Леніна нагороджений 1945 році.
  • За роботу «Травопольна система землеробства на досвіді зернорадгоспу „Гігант“» вченою радою Московської сільськогосподарської Академії імені К. А. Тімірязєва Бойко удостоєний першої премії імені академіка В.Р. Вільямса.
  • Мав й інші нагороди СРСР.

Посилання[ред. | ред. код]

Фёдор Антонович Бойко. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История кафедры. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 січня 2020.
  2. КАЛЕНДАРЬ ЗНАМЕНАТЕЛЬНЫХ И ПАМЯТНЫХ ДАТ РЯЗАНСКОЙ ОБЛАСТИ НА 2010 ГОД (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 13 грудня 2013.