Бондаренко Володимир Іванович (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бондаренко Володимир Іванович
Народження 27 вересня (10 жовтня) 1906
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 4 листопада 1980(1980-11-04) (74 роки)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Жанр натюрморт
Навчання Київський державний художній інститут (1941)
Діяльність художник
Вчитель Кокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович, Бойчук Михайло Львович і Кричевський Федір Григорович
Відомі учні Гавриленко Григорій Іванович, Коровай Олександр Миколайович і Золотов Юрій Іванович
Працівник Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Кирилова Віра Миколаївна
Діти Бондаренко Світлана Володимирівна

Володимир Іванович Бондаре́нко (нар. 10 жовтня) 1906, Одеса — пом. 4 листопада 1980, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1944 року. Чоловік художниці Віри Кирилової, батько художниці Світлани Бондаренків, дід художників Тараса та Юрія Гончаренків.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 вересня [10 жовтня] 1906(19061010) року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 19271928 років навчався на підготовчих курсах при Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Олексій Кокель і Семен Прохоров. З 1929 по 1934 рік навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте, після реорганізації у 1935 році системи художньої освіти в СРСР, перейшов знову на перший курс і продовжив навчатися до 1941 року. В Києві, серед інших, його педагогами були Михайло Бойчук і Федір Кричевський. Дипломна робота — композиція «Любить — не любить»[1].

З 1943 року викладав у Київській художній школі імені Тараса Шевченка. У 19431944 роках брав участь у роботі фронтової бригади художників при Першому Українському фронті[1]. Упродовж 19481966 років працював науковим співробітником в Інституті монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР у Києві. Одночасно у 19481958 роках очолював засновану ним монументальну секцію Спілки радянських художників України. Пізніше працював в установах Держбуду УРСР.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької. Помер у Києві 4 листопада 1980 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працювавв галузі станкового, монументального та декоративного живопису у реалістичному стилі. Серед робіт:

монументальні твори
станкові твори
  • «Любить — не любить» (1940);
  • «Циганка» (1940);
  • «Чекання» (1944—1945);
  • триптих «Могила невідомого героя» (1945);
  • «Дівчина біля бузку» (1945);
  • «Дівчата» (1946);
  • «Човни біля берега» (1948);
  • «Хризантеми» (1949);
  • «Ранок» (1949);
  • «Натюрморт із ромашками та півоніями» (1949);
  • «Натюрморт з польовими квітами» (1949);
  • «Білі півонії» (1978);
  • «Козацька пісня» (1980).

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1946 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1987 році.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]