Бондаренко Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бондаренко Микола Михайлович
Народження 15 листопада 1949(1949-11-15) (74 роки)
Дмитрівка
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Харківське державне художнє училище (1972)
Діяльність графік
Вчитель Луценко Анатолій Павлович
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Микола Михайлович Бондаренко (15 листопада 1949, с. Дмитрівка, Буринський (нині — Конотопський) район, Сумська область — 3 червня 2023) — український художник-графік, майстер екслібриса та книжкової графіки. Заслужений діяч мистецтв України (2019).

Єдиний на Сумщині художник, який працював в техніці лінориту (ліногравюри)[1]. Автор графічної Шевченкіани, серії ліноритів, присвячених Голодомору в Україні (1932—1933). Відтворив мовою графіки «Слово о полку Ігоревім» та «Лісову пісню» Лесі Українки. Створив понад 500 екслібрисів. Номінант на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Михайлович Бондаренко народився 15 листопада 1949 року в селянській родині. Розпочав малювати в дитинстві під впливом творчості батька.

Початкову художню освіту він здобув у Донецькій художній школі (1964—1966).

В 1972 році закінчив Харківське державне художнє училище (викладачі з фаху — А. П. Луценко, М. І. Гнойовий).

Жив у селі Успенка[3] (нині — Конотопський район).

Працював учителем малювання в школі, оформлював інтер'єри, завідував художньою майстернею в місті Буринь.

1978 року вперше взяв участь в обласній художній виставці в м. Суми. З 1982 року — учасник міжнародних виставок екслібриса. Персональні виставки художника проходили в Україні, Росії, Польщі, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Японії. Брав участь у колективних закордонних виставках графіки в Італії, Німеччині, Франції, Бельгії, Великій Британії, Литві, Гонконгу, Китаю та інших країнах.

Твори зберігаються в Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького, Лебединському міському художньому музеї імені Б. К. Руднєва, Конотопському краєзнавчому музеї імені О. М. Лазаревського, Роменському краєзнавчому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка (Київ), Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка (Київ), Шевченківському національному заповіднику (Канів), Національному художньому музеї України (Київ), Музеї імені Святійшого патріарха Мстислава (м. Саут-Баунд-Брук, США), Музеї Тараса Шевченка (Пекін), Музеї ім. К. Горо (Японія) тв ін.

Микола Михайлович Бондаренко пішов з життя 3 червня 2023 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Перші творчі роботи Миколи Бондаренка з'явилися у 1972 році. Працював в галузі екслібриса, станкової та книжкової графіки. Основна техніка виконання робіт — лінорит. Частина творів виконана в техніці олівця, туші, цинкографії, деревориту. Є роботи в техніці акварелі, олії. Свого часу зробив кілька десятків плакатів.

Розробляв теми в графічних серіях, дотримуючись сюжетної лінії літературного твору. Створив графічне прочитання «Слова о полку Ігоревім» — серію із 74 робіт. 2015 року в Сумах вийшов друком альбом, де, крім графічних аркушів, надруковані першоджерела поеми. Ряд подій, описаних в поемі, відбувалися на теренах нинішньої Сумщини, тому перша виставка графічної серії пройшла в місті Путивль. Потім був показ цих робіт в інших містах: Новгород-Сіверський, Суми, Враца (Болгарія).

Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» надихнула художника на створення графічної серії, надрукованої в альбомі, до якого увійшли 49 чорно-білих гравюр. Автор умовно поділив їх на три частини: аркуші, які показують діючих осіб драми, пейзажі «Лісової пісні» та композиції, на яких передано відносини Лукаша та Мавки.

Митець звертався до образів видатних земляків. Автор серії «Літератори Сумщини» — Остап Вишня, Олександр Олесь, Панас Кочура, Леонід Новіченко, Микола Лукаш, Микола Данько та ін.

Успішно реалізував мистецько-дослідницький проєкт «Корінням з Сумщини» — галерею графічних портретів відомих земляків з української діаспори. Альбом «Корінням з Сумщини», створений у співавторстві із краєзнавцем Олександром Капітоненком, занесено до каталогу Бібліотеки Конгресу США[4].

Художник відомий як автор скульптурних проєктів, втілених в життя на батьківщині, серед яких пам'ятний знак Героям Небесної Сотні та землякам, полеглим за незалежність України (Буринь, 2015)[5], пам'ятний знак знищеним православним храмам Буринщини (Буринь, 2016)[6].

Шевченкіана[ред. | ред. код]

Провідною темою в творчості митця була Шевченкіана.

1972 року створив графічну серію «Реве та стогне Дніпр широкий».

В 1984 році на обласній виставці художник представив графічну серію, присвячену 170-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка. Ці твори здобули схвальної оцінки і були відзначені на республіканській виставці «У вінок Кобзареві!» з нагоди 175-річчя від дня народження поета (1989).

Шевченкіана Миколи Бондаренка знайшла відображення в екслібрисах. Художник розробив десятки екслібрисів для музеїв Шевченка в Києві, Каневі, для українських книголюбів і шанувальників шевченкового слова в Україні та за кордоном.

До столітнього ювілею І. П. Кавалерідзе митець виконав серію екслібрисів із зображенням пам'ятників Кобзарю в Ромнах та Сумах.

Микола Бондаренко створив серію з шести ліноритів, присвячених Тарасовій баладі «Причинна».

До 250-річчя початку гайдамацького руху в Україні (1768) художником була створена серія з 52 ліноритів за поемою Т. Г. Шевченка «Гайдамаки», яка була представлена на виставці в Буринському краєзнавчому музеї[7].

Автор пам'ятного знака Кобзарю в Бурині (2014)[8].

Тема Голодомору в Україні[ред. | ред. код]

Микола Бондаренко — автор всесвітньо відомої серії графічних робіт «Україна 1933: кулінарна книга»[9]. Художник мовою графіки відтворив усе, що довелося споживати, щоб не померти з голоду, його землякам.

Кожна ліногравюра — селянське вікно, де перетиння рами — хрест. Три шибки світлі — як надія на виживання, і в них зображено той «продукт», який часом рятував людей у голодному мареві. Четверта шибка — чорна, на ній білими літерами — рецепт приготування показаного «продукту». З чого він? З пирію, кленового листя, макухи, різних корінців, кукурудзиння, жучків та хробачків, котів, пташат із випотрошеного гнізда, їжаків, гусені… Наймоторошніша у своїй символічності робота, що зображує порожню миску з ложкою, зверху якої — закривавлений ніж людоїда…[10]

Виставка серії графічних робіт Миколи Бондаренка «Україна-1933: кулінарна книга» від часу своєї появи побувала на всіх континентах Землі, майже в усіх країнах світу[11].

Альбоми з однойменною назвою були надруковані спочатку в США, а потім і в Україні (2008, 2019)[12].

Микола Бондаренко також був автором ряду монументальних проєктів, серед яких обласний Меморіал пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні в селі Піски Буринського (нині Конотопського) району (2013), а також пам'ятника загиблим від Голодомору в селі Чернеча Слобода.

29 липня 2023 року ворожа ракета зруйнувала навчальний корпус Сумського міжрегіонального вищого професійного училища, де був розташований Центр досліджень руху опору Голодоморів на Сумщині. З його відкриття майже за шість років того в Центрі діяла унікальна виставка графічних малюнків Миколи Бондаренка «Україна – 1933: кулінарна книга. Пам'ять людська». Експозиція включала 89 робіт. Після ракетної атаки росіян унікальні гравюри, завдяки яким[джерело?] практично весь світ дізнався про геноцид українців, опинились під завалами. Завдяки відповідальній та злагодженій роботі підрозділів ДСНС Сумщини, допомозі співробітників закладу та волонтерів, більшість унікальних ліноритів Миколи Бондаренка, а саме 66 гравюр, присвячених Голодомору, були врятовані[13][14].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Неодноразовий лауреат європейських художніх конкурсів. Мав численні нагороди: дипломи, відзнаки, грамоти, подяки.

1985 — нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР;

1991 — лауреат Міжнародного конкурсу екслібриса (Данія — Німеччина);

2007 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня;

2016 — нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України»;

2016 — нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України»;

2019 — удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України[4].

Альбоми[ред. | ред. код]

  • Слово о полку Ігоревім: серія ліноритів / М. М. Бондаренко. — Суми : Еллада, 2015. — 104 с/
  • Корінням Із Сумщини: серія ліноритів / М. М. Бондаренко, О. М. Капітоненко. — Суми : ФОП Щербина І. В., 2016. — 76 с. : іл.
  • Шевченкіана Миколи Бондаренка: серія ліноритів / М. М. Бондаренко. — Суми : Еллада, 2017. — 88 с. : іл.
  • Леся Українка «Лісова пісня» в ліноритах Миколи Бондаренка / М. М. Бондаренко. — Суми : Мак-Ден, 2017. — 104 с. : іл.
  • Україна-33: кулінарна книга. Пам'ять людська. Друге вид., перероб. та доп. / Микола Бондаренко. — Суми : Еллада, 2018.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво. — Суми, 2018. — С.124
  2. ↑ Опубліковано Перелік кандидатур на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року. Національна спілка письменників України. 8 листопада 2019. Процитовано 2 лютого 2023.
  3. ↑ Пішов з життя заслужений діяч мистецтв з Сумщини Микола Бондаренко | Данкор онлайн | Сумской информационный портал: все новости Сумщины. dancor.sumy.ua. Процитовано 4 червня 2023.
  4. ↑ а б Токар, Олександра (28 серпня 2019). Художнику-графіку з Сумщини присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв України. Архів оригіналу за 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
  5. ↑ У Бурині відкрито пам’ятний знак героям Небесної Сотні та полеглим землякам за незалежність України. Буринська районна державна адмвністрація. 8 травня 2015. Процитовано 27 січня 2023.
  6. ↑ Вертіль, Опександр (4 серпня 2016). На згадку про зруйновані храми. Урядовий кур'єр. Процитовано 27 січня 2023.
  7. ↑ Нова виставка Миколи Бондаренка // Сумщина. —2018. — 8 листоп. — С. 6 : фот.
  8. ↑ Абаровський, Іван (11 вересня 2014). У Бурині – новий пам’ятний знак Тарасові Шевченку. День. Процитовано 27 січня 2023.
  9. ↑ Ханін, Сергій (23 листопада 2018). «Кулінарна книга» Голодомору. Укрінформ. Процитовано 1 лютого 2023.
  10. ↑ Федорина А. Три книги 1933 року / Алла Федорина // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип.4. — Суми, 2007. — С. 266.
  11. ↑ «Українці – нескорені й незламні»: У Сумському вищому професійному училищі відбулася виставка до Дня пам’яті жертв Голодоморів. Сумська обласна рада. 25 листопада 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
  12. ↑ «Україна-1933: кулінарна книга. Пам’ять людська». Сумська ОДА. Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю. 25 листопада 2019. Процитовано 1 лютого.
  13. ↑ На Сумщині врятували значну частину унікальних ліноритів, присвячених Голодомору. Aug 2 at 10:03
  14. ↑ З-під завалів на Сумщині врятували 66 унікальних гравюр, присвячених Голодомору. 02.08.2023, 13:15

Джерела[ред. | ред. код]

  • Нестеренко П. Добрії жнива Миколи Бондаренка // Нестеренко П. Художній образ української книги ХХ—ХХІ століть. — Київ : Саміт-книга, 2021. — С. 235—239 : іл.
  • Панченко В. В. Митець із Успенки / В. В. Панченко // … І оживу, і думу вольную на волю із домовини возову! — Суми : ФОП Щербіна І. В., 2014. — С. 16—18 : іл.
  • Побожій С. Бондаренко Микола Михайлович // Сумщина в іменах: енциклопедичний довідник / голов. ред. В. Б. Звагельський. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : Рекл.–вид. об-ня «АСМедіа»; Сум. держ. ун-т ; Видавничий дім «Фолігрант», 2004. — С. 46 : фот.
  • Побожій С. Бондаренко Микола // Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво. — Суми : Університетська книга, 2018. — С. 124—125 : іл.
  • Побожій С. Топографія українського лінориту. Микола Бондаренко з Успенки / Сергій Побожій // Образотворче мистецтво. — 2021. — № 2. — С. 132—135 : іл.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бондаренко_Микола_Михайлович&oldid=40079382