Бочаров Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бочаров Олексій Іванович
Народження 23 грудня 1931(1931-12-23)
Сталіно, СРСР
Смерть 12 червня 2002(2002-06-12) (70 років)
  Маріуполь, Донецька область, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність художник
Член Спілка художників України

Олексі́й Іва́нович Бочаро́в (нар. 23 грудня 1931, Сталіно — пом. 12 червня 2002, Маріуполь) — український художник монументально-декоративного мистецтва; член Спілки художників України з 1992 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 грудня 1931 року в місті Сталіно (нині Донецьк, Україна). 1956 року закінчив Ворошиловградське художнє училище. Упродовж 1958—1962 років викладав креслення та малювання у школі та технічному училищі Донецька.

З 1963 року в Жданові: у 1967—1971 роках — головний художник на сувенірній фабриці народних промислів України; у 1971—1992 роках — художник-проєктант художньо-промислових майстерень Донецького художньо-промислового комбінату.

Жив у Маріуполі в будинку на проспекті Нахімова, № 74, квартира 71[1]. Помер у Маріуполі 12 червня 2002 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у техніці рельєфу на бетоні, металі, дереві, декоративної скульптури (різьблення по дереву). Автор творів у Маріуполі:

  • «Перлина–68» (1968, ювелірний магазин «Перлина»);
  • «Земля» та «Овен» (1969, кафе «Скіфи»);
  • «Нептун» (1970—1980-ті, кафе «Бриз»);
  • «Всі прапори до нас у гості» (1970—1980-ті, кафе «Бриз»);
  • «Посейдон» (1970—1980-ті, готель «Моряк»);
  • «Море» (1970—1980-ті, школа-інтернат № 3);
  • «Казки» (1970—1980-ті, дитсадок № 2).

Брав участь у всеукраїнській виставці декоративно-монументального мистецтва у Тернополі.

Роботи зберігаються також у Полтаві, Ялті, Новоазовську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 18 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.

Література[ред. | ред. код]