Брижач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брижач
Самець у шлюбному вбранні
Самець у шлюбному вбранні
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Брижач (Philomachus)
Blasius Merrem, 1804
Вид: Брижач
Philomachus pugnax
(Linnaeus, 1758)
Ареал брижачів      Гніздування     Осіле проживання     Зимування
Ареал брижачів      Гніздування     Осіле проживання     Зимування
Посилання
Вікісховище: Category:Philomachus pugnax
Віківиди: Philomachus pugnax
МСОП: 22693468
NCBI: 198806
Fossilworks: 370404

Брижач[1][2], турухтан (Philomachus pugnax) — птах ряду сивкоподібних родини баранцевих, дещо менший від голуба, з досить довгими ногами й дзьобом.

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Кулик середнього розміру. Маса тіла 80-240  г, довжина тіла 20-32 см, розмах крил 46-58 см. У дорослого самця в шлюбному вбранні характерний «комір» на шиї і два пучки видовжених оздоблювальних пер на голові мають різноманітне забарвлення, від білого до чорного, що зумовлює особистий диморфізм птахів; пера спини видовжені, забарвлені подібно до «коміра»; по центру білого надхвістя проходить поздовжня темна смуга; воло і груди строкаті; черево, спід крил і підхвістя білі; махові і стернові пера зверху темно-бурі; дзьоб жовтогарячий; ноги жовтогарячі, в польоті виступають за хвостом; у позашлюбному вбранні схожий на дорослу самку; «коміра» на шиї і оздоблювальних пер на голові нема. У дорослої самки верх — бурий, з чорними плямами; горло — білувате; низ — білий, зі світло-сірою строкатістю на волі і боках тулуба; дзьоб — темно бурий, іноді жовтуватий. Молодий птах схожий на дорослого у позашлюбному вбранні, але низ тулуба, крім білого черева і підхвістя, рудуватий.

Від побережників відрізняється довшими жовтогарячими ногами, від коловодників — поздовжньою темною смугою на білому надхвісті, відносно коротшим дзьобом і рудим відтінком оперення; дорослий самець у шлюбному оперенні — характерним «коміром» та оздоблювальними перами на голові; молодий птах від жовтоволика — білим надхвістям, по центру якого проходить поздовжня темна смуга[2].

Поширення та біологія

[ред. | ред. код]
Яйця підвиду Calidris pugnax pugnax в оологічній колекції (Тулузький музей)
Яйце брижача в оологічній колекції (Тулузький музей)

Гніздиться на вологих луках та болотах північної Євразії. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах. Гніздиться в Поліссі, може мігрувати на всій території України, взимку, весною і на початку літа інколи трапляється біля морського узбережжя[2][3].

Цінний представник мисливської фауни України.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

На честь цього виду птахів названо астероїд 8763 Пугнакс.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. а б в Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  3. До Тузлівських лиманів Одещини прилетіли турухтани. 23.06.2021, 14:36. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.

Посилання

[ред. | ред. код]