Бутенко Євген Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бутенко.
Бутенко Євген Павлович
Народився 15 вересня 1931(1931-09-15)
Севастополь
Помер 12 лютого 2020(2020-02-12) (88 років)
Судіївка
Країна  Україна
Діяльність письменник

Буте́нко Євге́н Па́влович (15 вересня 1931 — 12 лютого 2020) — український прозаїк, краєзнавець, почесний громадянин Семенівщини [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.], почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців (2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у м. Севастополі. Син військовослужбовця. Під час блокади Севастополя в часи ІІ світової війни перебував із сім’єю на околицях міста в печерах древньої фортеці Каламіта. Згодом, із великими труднощами дістався на Полтавщину в село Горошине, де мешкали дідусь і бабуся. Дитинство провів на лоні мальовничої природи серед гарних, добрих, працьовитих людей.

1948 закінчив Батумську морську школу юнг. Ще будучи курсантом школи юнг, Євген пише до газети "Страж Балтики". Твори охоплювали різні питання життя школи. Згодом друкується в журналах "Ранок", "Україна", "Вітчизна", "Сільський механізатор", "Перець", газетах "Сільські вісті", "Правда України", "Радянська освіта", у колективних збірках "Веселий ярмарок" та "Райдуга".

До 1955 року плавав на військових кораблях Чорного і північних морів.

1965 закінчив фізико-математичний факультет Миколаївського педагогічного інституту.

Працював директором Солончаківської восьмирічної школи Очаківського району Миколаївської області, понад 20 років — головою правління колгоспу «Дружба» у с. Очеретувате на Полтавщині, завідувачем Очеретуватського народного краєзнавчого музею Семенівського району.

За своє творче життя Євген Бутенко написав і видав півтора десятка книг краєзнавчого характеру. Проводив пошукові роботи про історію краю, батьківське старовинне село Горошине. Збирав фольклор, працював у архівах Полтавської області і Києва, бібліотеки НАН України, де вивчав архіви Лубенського і Миргородських козачих полків.

Досліджував становлення Української держави часів Богдана Хмельницького і початку ХХ ст., революційні події в Україні, вивчав історичні документи українського дворянства, зокрема родів Старицьких [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.], Малинки, Родзянків, Машківських.

Зібрав багатий матеріал про Посулля Семенівщини. Це свідчення, перекази, легенди, бувальщини, а також вивчав топоніміку Посулля (назви урочищ, малих річок, могил, криниць, історію сіл і неіснуючих хуторів). На основі зібраних матеріалів написав кілька романів і повістей.

З 1979 досліджував організований голодомор у Семенівському районі 1932-1933. Наслідком цієї роботи стали дві його брошури «Слідами голодомору» (про голодомор у с. Очеретувате) і «Вони звинувачують» (голодомор 1932-1933 в селах Біляки, Василівка, Вереміївка, Устимівка, Горошине, Оболонь, Брусове).

Ініціатор встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору і репресій: с. Очеретувате – 2 знаки, Біляки, Вереміївка, Устимівка, Заїчинці.

1986 році Євген Бутенко стає переможцем гумористично-сатиричного конкурсу журналу «Україна» – "З кореня Вишні".

Твори[ред. | ред. код]

  • На бистрині віків (1992)
  • В межиріччі Сули і Хорола (1995)[1]
  • Славен рід Семенівський (1997)
  • "Синиця на долоні" збірка 35 оповідань-мініатюр (1997)[2]
  • Слідами голоду. (Нариси про Голодомор в селі Очеретувате Семенівського району) (1999)
  • По слідах Корсака: повість (2001)[3]
  • Фортеця над Сулою (2004)
  • Поети і прозаїки Семенівщини (2004)
  • Селяни (2004)
  • Визволення Семенівщини (2005)
  • Родословна Старицьких (2005)
  • Отамани Посулля (2005)
  • Край Дикого Поля (2006)[4]
  • Забуттю не підлягає (2007)[5]
  • Зерна пшеничної віри: довідник-антологія "Літератори й митці Семенівщини" (2007)
  • Долі щасливий шлях: Біографічна трилогія "Севастопольський баклан", "Юнга", "Книга життя". кн. 1. (2007)[6], кн. 2 (2008)[7]
  • Щоб онуки не знали війни (2011)[8]
  • Горошинці, козаки і воїни: худож.-іст. роман (2012)[9]
  • Кримська Каліфорнія: худож.-іст. роман (2016)[10]
  • Доля Героя з Полтавщини: художньо-історичний роман[11] (2018)

та інші.

Готував для енциклопедичного довідника "Полтавщина" (1992), ряд статей про села Семенівського району, а також статті для Зводу пам'яток історії та культури України: Полтавська область. Семенівський район (2013).

Нагороди[ред. | ред. код]

За працю[ред. | ред. код]

За краєзнавчу роботу[ред. | ред. код]

  • Знак «За великий внесок у справу збереження і пропаганди пам’ятників Бойової слави» – 1974 р.

Грамоти[ред. | ред. код]

  • Управління культури Полтавської облдержадміністрації. Переможець обласного огляду конкурсу музейних закладів, за велику просвітницьку роботу, активну участь у створенні експозиції музеїв.
  • Полтавська обласна рада. Почесна грамота. За активну літературну діяльність, вагомий особистий внесок у справу збереження і збагачення традицій рідного краю, виховання підростаючого покоління та з нагоди 75-річчя від дня народження.

Почесні звання[ред. | ред. код]

  • Всеукраїнська Спілка краєзнавців про присвоєння звання "Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців" – лютий 2007 рік.
  • Національна спілка письменників Харківської обласної організації про присвоєння звання "Почесний член Національної Спілки письменників Харківської обласної організації" – травень 2007 рік.
  • Семенівська районна рада. "Почесний громадянин Семенівщини". За плідну мистецько-просвітницьку діяльність, відчутне поповнення літопису Семенівщини своєрідним творчим доробком , незаперечний вплив на патріотично-естетичне виховання юного покоління та формування громадської гордості у жителів краю, 2006р.
  • Горошинська сільська рада. "Почесний громадянин с. Горошино". Літератору, краєзнавцю, голові Семенівського літературно-мистецького об'єднання "Прометей", за активну літературну діяльність, вагомий особистий внесок у справу збереження традицій рідного краю, правдивого висвітлення історії козацтва, виховання підростаючого покоління та формування громадської гордості у жителів краю.

Премії[ред. | ред. код]

Література про життя і творчість[ред. | ред. код]

  • Бутенко Євген Павлович : [про життєвий і творчий шлях письменника] // Бутенко Є. Прозаїки і поети Семенівщини / Є. Бутенко. – Глобине : Поліграфсервіс, 2004. – С. 11-14 : фото.
  • Бутенко, Є. В Межиріччі Сули й Хоролу   : повість / Є. Бутенко // Трибуна довір'я. – 1992. – 5 груд.. – С. 2.
  • Бутенко, Євген Павлович. Справа всього життя : [біографія, спогади] / Є. П. Бутенко // Що пам'ять береже... : спомини про історію краю. – Полтава : АСМІ, 2014. – С. 42-55. : фот.
  • Заслужена нагорода  : [про нагородження літератора, краєзнавця Є. П. Бутенка орденом "За заслуги" III с.] // Вісник Семенівщини. – 2007. – 14 груд.. – С. 1 : фото.
  • Кавалери ордена "За заслуги" III ступеня : [у т. ч. полтавці] // Державні нагороди України. Кавалери та лауреати. – К. : Інститут біографічних досліджень, 2008. – С. 123-158.
  • Корнєва, В. Талант літописця  : [про краєзнавця Є. Бутенка] / В. Корнєва //  Зоря Полтавщини. - 2013. – 5 лют.. – С. 3
  • Косиченко, Л. Визначено лауреатів премії імені Панаса Мирного / Л. Косиченко // Урядовий Кур’єр. – 2007. – 25 трав.. – С. 8.
  • Родичі Івана Грозного жили на Полтавщині : [про книгу семенівського краєзнавця Є.Бутенка "Родословная Старицких"] // Коло. – 2010. – 14 січ.. – С. 12.
  • Світлій пам'яті Євгена Бутенка / В. Зінченко // Голос громади. — 2020, N 8 (179) — 21 лют.. — С. 7.

Посилання[ред. | ред. код]

Вийшла у світ чергова книга Євгена Бутенка

Віртуальна виставка "Криниця пам'яті рідного краю" [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]

Знатні і знані мої земляки. Бутенко Є.П. [Архівовано 10 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Літературні таланти Семенівщини [Архівовано 21 березня 2018 у Wayback Machine.]

Лауреати обласної премії імені С. А. Ковпака

Лауреат літературної премії імені Панаса Мирного

Почесні громадяни Семенівщини [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.]

Про все з М. Бойко - Євген Бутенко

У Полтаві визнали кращі книги 2012 року. Четверта номінація — "Краще прозаїчне видання", "Горошинці, козаки і воїни" (автор Євген Бутенко

Пішов із життя видатний краєзнавець Євген Бутенко [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бутенко, Євген (1995). В межиріччі Сули і Хорола (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 111. ISBN 5-7707-8432-6.
  2. ↑ Бутенко, Євген (1997). Синиця на долонях: оповідання (укр.) . Шишаки: Псьол. с. 63.
  3. ↑ Бутенко, Євген (2001). По слідах Корсака: повість (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 104. ISBN 966-7344-13-4.
  4. ↑ Бутенко, Євген (2006). Край Дикого Поля: роман (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 240. ISBN 966-7344-45-2.
  5. ↑ Бутенко, Євген (2007). Забуттю не підлягає (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 80. ISBN 978-966-7344-59-7.
  6. ↑ Бутенко, Євген (2007). Долі щасливий шлях: біографічна трилогія (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 176. ISBN 978-966-7344-52-8.
  7. ↑ Бутенко, Євген (2007). Долі щасливий шлях: біографічна трилогія (укр.) . Полтава: Поліграфсервіс. с. 208. ISBN 978-966-7344-62-7.
  8. ↑ Бутенко, Євген (2011). Щоб онуки не знали війни (укр.) . Глобино: Поліграфсервіс. с. 288. ISBN 978-966-7344-69-6.
  9. ↑ Бутенко, Євген (2012). Горошинці, козаки і воїни: художньо-історичний роман (укр.) . Полтава: АСМІ. с. 394. ISBN 978-966-182-195-7.
  10. ↑ Бутенко, Євген (2016). Кримська Каліфорнія: художньо-історичний роман (укр.) . Полтава: АСМІ. с. 293. ISBN 978-966-182-366-1.
  11. ↑ Бутенко, Євген (2018). Доля Героя з Полтавщини (укр.) . Полтава: АСМІ. с. 315. ISBN 978-966-182-495-8.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бутенко_Євген_Павлович&oldid=39334786