Бюро кредитних історій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бюро кредитних історій — організація, юридична особа, що надає послуги з формування та зберігання кредитних історій, складання кредитних звітів і надання кредитних рейтингів.

Історія

[ред. | ред. код]

Прообраз сучасних кредитних бюро можна побачити в різних організаціях XIX століття, метою яких були збір і надання інформації про комерційні підприємства і про окремих торговців. Йшлося про інформацію, необхідну замовнику для впевненості в надійності потенційного ділового партнера.

Сучасні бюро кредитних історій

[ред. | ред. код]

Попри те, що перше «повноцінне» комерційне кредитне бюро в США було створено ще в 1841 році, спеціальний закон, який регламентує діяльність подібних організацій (Federal Credit Reporting Act), з'явився тільки в 1960 році. У 1997 році було прийнято новий закон у цій сфері — Fair Credit Reporting Act. Найбільшими приватними кредитними бюро в США є Equifax (засновано в 1899 році), TransUnion (1969) і Experian (1996). Також до числа великих кредитних бюро належить Dun & Bradstreet (D & B), засноване в 1841 році. У ньому працювали і майбутні президенти США: А. Лінкольн, У. Грант, Г. Клівленд, В. Мак-Кінлі[джерело?]. База даних кредитного бюро Dun & Bradstreet охоплює більш 250 млн кредитних історій в 222 країнах. Крім того, в США функціонують близько 300 невеликих кредитних бюро, об'єднаних в Асоціацію кредитних бюро, що діє з 1906 року.

Україна

[ред. | ред. код]

Діяльність кредитних бюро в Україні регулюється законом «Про організацію формування та обігу кредитних історій», який було ухвалено 2005 року[1].

2011 року в Україні діяло три бюро кредитних історій[2]:

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Закон України від 23.06.2005 року № 2704-15 «Про організацію формування та обігу кредитних історій»
  2. Бюро кредитних історій // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — С. 73-74. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.

Посилання

[ред. | ред. код]