Білібінський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білібінський район

рос. Билибинский район

Герб
Адміністративний центр Білібіно
Найбільше місто Білібіно
Країна  Росія[1]
Регіон Чукотський автономний округ
муніципальний район Росія Росія
Офіційна мова російська
Населення
 - повне 7855 осіб (2014)
 - густота 0,045
Площа
 - повна 174,7 км²
Висота
 - максимальна 390 м
 - мінімальна 390 м
Часовий пояс UTC+12
Дата заснування 1930
голова муніципального району Ніколаєв Леонід Анатолійович(рос.)
Вебсайт bilchao.ru
Білібінський район на мапі Чукотського АО
Білібінський район на мапі Чукотського АО

Білібінський район на мапі Чукотського АО
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Білібінський район

Білібінський район — адміністративна одиниця на заході Чукотського автономного округу Росії.

Адміністративний центр — місто Білібіно.

Географія

[ред. | ред. код]

Білібінський район знаходиться у західній частині Чукотського автономного округу в басейні річки Колими. У північній частині район має вихід до Східно-Сибірського моря, на заході межує з Якутією, на півдні — з Камчатським краєм, на південному заході — з Магаданською областю, на сході — з Чаунським районом Чукотського АО.

Природа

[ред. | ред. код]

Рельєф

[ред. | ред. код]

Найбільшим гірським утворенням району є Анюйське нагір'я. Вододільні простори представлені високогірними і слабогорбистими формами. Максимальні абсолютні висоти сягають 1600–1800 м, відносні перевищення становлять 400–600 м.

Гідрографія

[ред. | ред. код]

Річкова і озерна мережа району широко розвинена. Найбільші водні артерії — річки Омолон, Великий і Малий Анюй, в період повені на яких можливе судноплавство. У межах акумулятивних рівнин розташовані льодовикові озера: Ілірней, Ліпчіквигитгин, Титиль, і більш дрібні. Є велика кількість термокарстових озер.

Клімат

[ред. | ред. код]

Типовою для клімату району є його мусонність, тобто сезонна зміна впливу океану (влітку) і материка (взимку). Середньорічна температура повітря повсюдно негативна і варіюється від (-4 −5) °С на узбережжі до (-12 −14) °С в континентальній частині. На території району був зареєстрований абсолютний температурний мінімум на Чукотці −61 °С.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Є поклади рудного і розсипного золота і срібла (родовища Купол, Каральвеємське, Кекура, Подвійне, Клен), металів платинової групи. Проводиться оцінка найбільшого родовища міді — Піщанка. Виявлено цілий ряд перспективних рудопроявів вольфраму, олова, цинку, сурми, свинцю, ртуті, вугілля. Відзначено більше 30 рудних мінералів, в тому числі пірит, халькопірит, борніт, молібденіт.

Історія

[ред. | ред. код]

Район утворений 10 грудня 1930 під назвою Район Східної Тундри (перейменований в Білібінський район в 1961 році). Центр району спочатку розміщувався в селі Острівне, потім був переведений в Анюйськ, а в 1961 в Білібіно. У 1970 році в Білібіно була введена в дію приймальна станція системи супутникового зв'язку «Орбіта», яка вперше забезпечила прийом на Чукотці передач Центрального телебачення з Москви.

Населення

[ред. | ред. код]

Всього налічується 5 сільських населених пунктів (Анюйськ, Ілірней, Омолон, Острівне, Кепервеєм), 1 місто (Білібіно) і кілька закинутих селищ (постійного населення немає) — колишні бази копалень Білібінськлї ГЗК (вівся видобуток золота з розсипів) — Аліскерово (3 жителя), Зустрічний, Мандрикова, Дальній, Весняний (база пошукової артілі — постійних жителів немає); Погиндено (колишня база дорожників — постійного населення немає), а також Стадухино, П'ятистінний, Ангарка, Хрестове, Каральваам, Старт.

На території району проживають малі народи Півночі — чукчі, евени, юкагіри.

Середній вік населення становить 33,3 року, у тому числі чоловіків — 32,8 року, жінок — 33,9 року.

Економіка

[ред. | ред. код]

Основні галузі промисловості — гірничодобувна (видобуток золота) і електроенергетика (Білібінська АЕС), сільського господарства — оленярство і рибальство, тепличне рослинництво.

Транспорт

[ред. | ред. код]

Місто Білібіно пов'язане зимниками з містом Певек і с. Зелений Мис в Якутії. Поруч з Білібіно, в 32 км, у селі Кепервеєм, розташований однойменний аеропорт. ЗПС аеропорту ґрунтова, проте дозволяє приймати в будь-який час року як всі близькомагістральні вантажні і пасажирські літаки, такі як Ан-24, Ан-26, Ан-12, Ан-72, Ан-74ТК-100, так і важкі транспортні літаки Іл 76. Літаки середнього класу можуть прийматися також в аеропорту Омолон. Інші населені пункти пов'язані з Кепервеємом вертольотами і малими літаками. Аеропорт з'єднаний з Білібіно ґрунтовою дорогою, що дозволяє регулярно здійснювати приміське автобусне сполучення. Добре себе зарекомендували в суворих кліматичних умовах на заміну Львівським "ЛАЗ"ам автобуси «МАЗ» Мінського заводу.

Культура

[ред. | ред. код]
  • Краєзнавчий музей в Білібіно,
  • Кінотеатр «Іскра» (не функціонує),
  • Білібінська дитяча школа мистецтв.

Видається районна газета «Золота Чукотка».

Пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

Геологічна пам'ятка природи — Анюйський вулкан. Знаходиться в східній частині району в басейні річки Б. Анюй, в долині річки Монни. Площа становить 12,5 тис. га. Пам'ятка є вимерлим конічним трахібазальтовим стратовулканом голоценового віку. З ним пов'язаний лавовий тріщинний потік довжиною 56 км.

Археологічні пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Поселення «Великий Баранов мис» (1 тис. до н. е. — 1 тис. н. е.)
  • Озеро Титиль — група стоянок кам'яної доби від мезоліту до неоліту (9 тис. до н. е. — перша половина 1 тис. до н. е.).
  • Комплекс пам'яток «Раучувагитгин» — група древніх стоянок (4 — 1 тис. до н. е.)
  • Група неолітичних стоянок — комплекс пам'яток «Озеро Середнє», «Озеро Ліпчіквигитгин».
  • Неолітичні стоянки «Ягідна», «Мис Синіцина» (3 тис. до н. е.)
  • Комплекс пам'яток «Ілірней» — група з восьми неолітичних стоянок.
  • Комплекс пам'яток «Орловка».

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
  1. GEOnet Names Server — 2018.