Валдштейнський палац
Валдштейнський палац | |
Дата створення / заснування | 1623 |
---|---|
Офіційна назва | чеськ. Valdštejnský palác[1] |
Названо на честь | Альбрехт Валленштейн |
Країна | Чехія[2] |
Адміністративна одиниця | Мала Страна[2][1] |
Розташовано на вулиці | Letenskád[1] |
Власник | Сенат Чехії |
Замовник | Альбрехт Валленштейн |
Архітектор | Andrzej Spezzad і Giovanni de Galliano Pieronid |
Архітектурний стиль | бароко і маньєризм |
Статус спадщини | Національна культурна пам'ятка Чехіїd |
Конскрипційний номер | 17[1] |
Асоційований кадастровий округ | Мала Страна[3] |
Категорія Вікісховища для інтер'єра елемента | d |
Валдштейнський палац у Вікісховищі |
Координати: 50°05′24″ пн. ш. 14°24′24″ сх. д. / 50.09000000002777853° пн. ш. 14.406666670028° сх. д.
Валдштейнський палац (чеськ. Valdštejnský palác) — палац Альбрехта Валленштейна в столиці Чехії місті Празі.
Валдштейнський палац розташований в празькому історичному районі — на Малій Страні, і є найбільшим за розмірами палацом доби ранішнього бароко в Чехії.
З 1992 року — місце засідань Сенату Чехії.
Історія[ред. | ред. код]
Замовник[ред. | ред. код]
Походив з дрібної шляхти, отримав університетську освіту в Болоньї і Павії (Італія). Зробив блискучу військову кар'єру, став генералісімусом. Розбагатів завдяки вигідному шлюбу, видаткам від імператора, воєнним грабежам, широким конфіскаціям майна чеських аристократів і загарбанню їх собі. Пихатий парвеню, Вальдштейн плекав надії відокремлення від Австрійської імперії і панування в Богемії(тодішній Чехії). Аби додати собі значущості і розпочав будівництво в Празі величезного палацу небачених форм, розкошів і вигадливості. За намірами вельможі, його палац і сад мали перебільшити розміри і велич королівського палацу і саду в Празі.
Бригада архітекторів[ред. | ред. код]
Перебування в Італії, що пережила перший будівельний бум в добу відродження, а потім новий - в добу ранішнього бароко, сформувало смаки замовника. Він забажав мати розкішну оселю на зразок італійських палаців і обов'язково грандіозних розмірів. Авантюриста Вальдштейна не зупиняли значні матеріальні витрати, повільні темпи робіт і відсутність добрих майстрів в самій Празі.
Втіленню широких намірів Вальдштейна сприяли вдалі обставини. Під час воєнних дій частково постраждали оселі під Празьким Градом ( фортецею, замком з собором). Вальдштейн швидко купує 26 оселі з садами і руйнує їх. Для будівництва власної резиденції купує власний цегельний завод. Ділянка вийшла велика, але несиметрична.
На працю в Прагу запрошує цілу бригаду італійських архітекторів, що роблять обміри і створюють проект розкішної оселі. Над проектом і його втіленням працювали —
- архітектори Андреа Спецца (1580-1628)
- Джованні П'єроні (1586-1654)
- садівник Ніколо Себрегонді (1585-1652)
- художник Баччо Б'янко
- скульптор Адріан де Вріс (1545-1626)
Перехідна доба[ред. | ред. код]
Бажання прискорити темп робіт спонукало власника набрати інтернаціональну команду - італійців, фламандців тощо. Різні за віком, школою і мистецькими настановами, вони дещо напомацки реалізували забаганку могутнього вельможі, багатства якого дозволяли утримувати навіть свою невелику армію.
У 1624-1630 рр. на видовженій ділянці розпланували декілька палацових споруд, сад бароко, басейн, манеж, службові приміщення. Італійським архітекторам і на батьківщині доводилося працювати з несиметричними ділянками. Тому вони з честю вийшли з ускладнень і перетворили невигідний шмат землі на розкішну резиденцію, вдало опрацювавши її недоліки і підсиливши переваги. Вальдштейна не турбувала суміш стилів перехідної епохи. Адже вийшов розкішний ансамбль з елементами пізнього ренесансу, маньєризму ( скульптура де Вріса ) і ранішнього бароко. Парадні зали палацу прикрасили фрески, ліплення, плафони, килимові шпалери. Палац мав власну каплицю Св. Вацлава, що дорівнювала висоті самого палацу.
Подальша доля[ред. | ред. код]
Пихатий вельможа насолоджувався резиденцією неповні чотири роки. Розпочав таємні переговори зі шведами на предмет переходу на їх бік в обмін на корону короля самостійної Богемії. Планам авантюриста перешкодили шпигуни австрійського імператора і Валдштейна вбили у 1634 р.
У 1648 р. під час захоплення Праги військами шведів Валдштейнський палац пограбували і вивезли у Швецію скульптури Адріана де Вріса. В обмін на лояльність палац повернули нащадкам Валдштейна. В 18 ст. тут працював припалацовий театр, де ставили опери і грали музику тогочасних композиторів, серед них твори Йозефа Мислівечека. Один з графів Валдштейнів був меценатом молодого композитора.
В 20 ст. палац і сад бароко реставровані, доступні для відвідин. На порожні постаменти в саду встановлені копії скульптур де Вріса, оригінали яких вивезені в Швецію. Палац належить уряду республіки Чехія. Манеж після реконструкції перетворено на виставковий зал. Сад і палацові приміщення використовують для концертів.
-
Адріан де Вріс. «Геракл і Лернейська гідра»
-
«Коні»
-
«Венера і Адоніс»
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Валдштейнський палац |
- Valdštejnský palác v Praze. Praha 2002. ISBN 80-86087-35-2
- Parlament České republiky Senát Valdštejnský palác. Praha 1996. ISBN 80-902193-1-4
- Цтибор Рыбар, путеводитель «Прага», Олимпия, 1981
- ↑ а б в г Památkový katalog NPÚ
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ Register of territorial identification, addresses and real estates