Верблюжа битва
| Верблюжа битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Перша Фітна | |||||||
 | |||||||
| Координати: 30°30′ пн. ш. 47°49′ сх. д. / 30.500° пн. ш. 47.817° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Праведний халіфат | Заколотники | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Алі ібн Абу Таліб | Аїша Тальха ібн Убайдуллах Аз-Зубайр ібн аль-Аввам | ||||||
| Військові сили | |||||||
| бл. 10 000 | бл. 35 000 | ||||||
| Втрати | |||||||
| бл. 2 000 | бл. 8 000 | ||||||
Верблю́жа би́тва (араб. موقعة الجمل) — битва між армією халіфа Алі й загонами на чолі з Тальхою та аз-Зубайром, що відбулась на початку грудня 656 року.
Передумови[ред. | ред. код]
656 року третій халіф Осман ібн Аффан був оточений у власному будинку повстанцями, які були невдоволені тим, як Усман керує Халіфатом. Повстанці залишили Османа без їжі й води та тримали його під домашнім арештом, безуспішно сподіваючись домогтись зречення. Потім Осман був убитий (думки істориків що вбивць Османа розбігаються).
В результаті убивства халіфа Османа в державі було встановлено фактичне безвладдя. За таких важких умов Алі ібн Абу Талібу запропонували очолити Халіфат. Той довго відмовлявся від влади, але зрештою був змушений поступитись, оскільки в іншому випадку ситуація в державі могла цілком вийти з-під контролю. Таким чином 656 року Алі ібн Абу Таліб став четвертим Праведним халіфом[1].
Перебіг конфлікту[ред. | ред. код]
Нерішучість Алі в покаранні вбивць Османа стала приводом для звинувачення у змові Алі з убивцями. Група опозиційно налаштованих сподвижників на чолі з Тальхою й аз-Зубайром вирушила до Басри, де перебували вбивці Османа. Після того, як убивці Османа були знищені, до Басри прибув Алі зі своїм загоном. Перемовини завершились безрезультатно, у зв'язку з чим між сторонами відбулась битва. Вирішальна сутичка спалахнула навколо верблюда, на якому сиділа Аїша, через що битва й отримала свою назву. Загальне число загиблих сягнуло 10 тисяч (за іншими джерелами — 5 тисяч) осіб. Тальха й аз-Зубайр загинули, а Аїша була взята в полон, втім згодом її звільнили.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Большаков О. Г. Історія Халіфату. — М. : Восточная литература, 1998. — Т. 3. Між двома громадянськими війнами (656—696). — С. 38—41. — ISBN 5-02-018013-0.