Волиця (Добромильський повіт)
| Волиця |
|
|---|---|
| Координати: 49°28′34″ пн. ш. 22°38′24″ сх. д. / 49.47611° пн. ш. 22.64000° сх. д. | |
| Країна | Польща |
| Воєводство | Підкарпатське |
| Повіт | Бещадський |
| Гміна | Устрики-Долішні |
| Населення | |
| - Усього | 0 |
  Волиця |
|
Во́лиця (пол. Wolica) — колишнє бойківське село в долині річки Лодина, притоки річки Стривігор.
У 1772—1918 роках — у складі Австро-Угорської монархії, провінція Королівство Галичини та Володимирії. У 1784 році в селі в рамках Йозефінської колонізації австрійська влада оселила німецьких колоністів у східній частині села, яку назвали Оберсдорф.
У 1890 році у селі налічувалось 27 будинків і 195 мешканців (186 греко-католиків і 9 євреїв).
13 грудня 1918 року через село пройшов фронт польсько-української війни.
У 1919—1939 роках село входило до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства. В 1939 році в селі мешкало 310 осіб, з них 300 українців та 10 євреїв[1].
З 1940 по 1951 рік село належало до Хирівського району Дрогобицької області УРСР. У 1940 році німецькі колоністи були депортовані до Німеччини.
У рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено. Після примусового виселення бойків 1951 року в селі ніхто не поселився і село припинило існування, а територія приєднана до сусіднього села Коросно.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 20. — 173 с.
- Wolica 13 // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 834. (пол.)
- Маловідома сторінка історії Західної Бойківщини
| |||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |