Волкова Анастасія Віталіївна
 | Ця стаття про особу, яка нещодавно померла. Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
| Волкова Анастасія Віталіївна | |
|---|---|
 У Сєвєродонецьку горить ринок через обстріли армії РФ | |
| Народилася |
22 березня 1993 Щастя, Новоайдарський район, Луганська область, Україна |
| Померла |
30 травня 2024 (31 рік) Слов’янськ |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | журналістка |
| Alma mater | Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля |
| Нагороди |
 |
Анастасія Віталіївна Волкова (22 березня 1993, Щастя — 30 травня 2024, Слов'янськ, Україна) — українська журналістка, що працювала в найгарячіших точках України. Кавалерка ордена «За заслуги» III ступеня (2022). Мріяла стати першою українською журналісткою, яка зробить репортаж зі звільненого Луганська.
Життєпис[ред. | ред. код]
Родом із міста Щастя, що на Луганщині; виросла в Луганську.
Закінчила Східноукраїнський національний університет ім. Даля у Сівєродонецьку. У листопаді 2014 року виїхала з Луганська та залишилася жити у Сєвєродонецьку, почала роботу на місцевому каналі «СТВ», але вже за півроку перейшла на «Суспільне Донбас», де пропрацювала три роки. З червня 2015 року працювала кореспонденткою телеканалу «Дім» та платформи іномовлення «UATV».
З початку повномасштабного російського вторгнення Волкова робила сюжети про наслідки війни в Луганській та Донецькій областях.
Працювала та жила в Сєвєродонецьку, виїхала до Дніпра за два дні до окупації Сіверодонецька, згодом переїхала до Донецької області, де продовжила професійну діяльність.
Загинула 30 травня 2024 у віці 31 року внаслідок ДТП в центрі Слов'янська[1][2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» III ступеня (6 червня 2022) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Донеччині загинула військова журналістка FREEДОМ.
- ↑ Була віддана своїй роботі: на Донеччині трагічно загинула журналістка Анастасія Волкова. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 червня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 394/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста»
Джерела[ред. | ред. код]
- Президент відзначив двох журналістів Луганщини державними нагородами // Інститут масової інформації. — 2022. — 6 червня.
- Подяка та загрози, життя та смерть: про роботу в гарячих точках Донбасу говоримо з воєнкоркою Анастасією Волковою // Дом. — 2022. — 6 червня.
- Беца-Білоусенко, О. Анастасія Волкова, «Дом»: «Я не хочу знімати події з умовного тилу. Мій інформаційний фронт — це Луганщина» // детектор медіа. — 2022. — 16 травня.
- Потрапила під обстріл і залишилася жива. Журналістка Анастасія Волкова показує Луганщину у вогні // Свої.City. — 2022. — 9 травня.
- Троян, В. Це моя інформаційна війна, моя битва — журналістка Анастасія Волкова про роботу на Луганщині // громадське радіо. — 2022. — 3 травня.
- Бахарєва, Т. «Мій будинок згорів на моїх очах»: військкор Анастасія Волкова про роботу на Луганщині
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |