Всеросійський з'їзд мусульман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Всеросі́йський з'їзд мусульма́н відбувся 1-11 травня 1917 року в Будинку Шамсі Асадуллаєва в Москві. Приміщення для проведення з'їзду надав син Асадуллаєва. Цей з'їзд був свого роду продовженням чотирьох Всеросійських мусульманських з'їздів, які відбувалися нелегально в Нижньому Новгороді і Санкт-Петербурзі в 1905—1906 і 1914 роках. Різниця в нумерації пов'язана з тим, що після Жовтневого перевороту 1917 року було ухвалене рішення від 1917 року заново почати нумерацію з'їздів[1]. Ініціатором проведення з'їзду стала мусульманська фракція Державної думи IV скликання[ru]. Рішення про скликання з'їзду ухвалене в березні 1917 року на нараді в Санкт-Петербурзі[1].

Файл:Входной билет ВМС-1917.jpg
Вхідний квиток

Делегати[ред. | ред. код]

З'їзд організовано Тимчасовим центральним бюро російських мусульман. На з'їзді були присутні 830 делегатів з Туркестанського краю, Кавказу, Криму, Сибіру, Хівинського і Бухарського ханств[2], що представляли організації та політичні партії різного спрямування — від консервативних до радикальних. За іншими даними, з'їзд зібрав 900 делегатів: майже всі депутати Державної думи, офіцери, солдати, близько 300 мулл і близько 100 мусульманок (переважно студентки закладів вищої освіти і їх випускниці)[3].

До президії з'їзду увійшли Ібрагім Ахтямов (Уфа), І. Алкін[ru], А. Цаліков[ru], С. Якубова (Казань). М. Бігієв, мулла X. Габаші (Казанська губернія), X. Досмухамедов[ru] (Уральська область), Г. Ісхакі (Москва), Ф. Каримі[ru] (Оренбург), Дж. Саїдахметов (Крим), А-М. Топчибашев (Баку), У. Ходжаєв[ru] (Туркестан)[4]. Крім того, серед делегатів були такі видатні мусульманські діячі, як: А.-З. Валіді, Ш. Мухамедьяров, Г. Терегулов, Ф. Туктаров[ru], М. Муртазін, А. Ягафаров, С. Мрясов[ru] та інші[1][5]. На з'їзді були присутні кореспонденти провідних газет Москви і Санкт-Петербурга, англійські та американські журналісти. З'їзд відкрився читанням уривка з Корану і вступною промовою Муси Бігієва. Від імені Тимчасового уряду з привітанням до з'їзду звернувся голова Департаменту інославних і іновірних сповідань Міністерства внутрішніх справ С. А. Котляревський[ru][4].

Порядок денний[ред. | ред. код]

Головним завданням з'їзду було вирішення проблеми самовизначення мусульманських народів Росії[1]. Для роботи на з'їзді було створено дев'ять секцій:

  1. зі внутрішнього державного устрою Росії,
  2. з робітничого питання,
  3. з аграрного питання,
  4. з жіночого питання,
  5. з підготовки до виборів до Установчих зборів,
  6. з військового питання,
  7. з релігійного питання,
  8. з просвіти,
  9. з місцевого управління[4].

Рішення[ред. | ред. код]

З питання про майбутній територіальний устрій Росії голоси делегатів З'їзду розділилися. Було дві точки зору — за федеративний і за унітарний устрій. Ідея федерації передбачала надання мусульманам національно-територіальної автономії. Унітарний устрій передбачав лише культурно-національну автономію. Прихильниками федерації були представники Азербайджану, Туркестану, казахських областей, Криму і Башкирії[6]. Прихильниками унітарної держави були поволзькі татари і делегати від Північного Кавказу[6]. 7 травня 1917 року більшість голосів делегатів З'їзду (446 голосів) віддано за федерацію, тоді як за унітарний устрій віддано 271 голос[6]. Втім, доктор історичних наук Салават Ісхаков прийшов до висновку, що делегати З'їзду просто не надавали особливого значення відмінностям між територіальною й національно-культурною автономіями[6].

Також розглядалося питання припинення тимчасової міграції в окраїнні регіони країни до вирішення земельного питання на Курултаї. З'їзд фактично поклав кінець концепції політичної, адміністративної та економічної єдності мусульман Росії, розробленій І. Гаспринським[7]. Делегати виступили проти світової війни; армія повинна будуватися за національною ознакою, необхідно сформувати окремі мусульманські частини, солдати повинні служити на тій території, де вони призивалися[8]. За рішенням з'їзду релігійні відділи казахів Тургайської, Уральської, Акмолінської області перейшли у відомство мусульманського духовенства Оренбурга[ru]. На з'їзді обрано склад релігійного управління Оренбурга. З'їзд ухвалив рішення про обов'язкову для всіх безплатну освіту, викладання в мусульманських школах поряд з рідною «єдиної тюркської мови» тощо[2].

За доповіддю Цалікова про ставлення до війни з'їзд одноголосно прийняв 4 травня резолюцію, що висловлювала протест проти імперіалістичної політики, говорилося, що російські мусульмани виступають за мир без анексій і контрибуцій, і вважають за необхідне захищати Росію в ім'я боротьби за свободу. За доповідями полковника В. Галієва і товариша голови Казанського гарнізонного мусульманського комітету А. Монасипова був поставлено питання про скасування військової повинності. З робітничого питання після доповідей М. Ходжієва (Ходжент) і Терегулова прийнято резолюцію представника робітників Н. Мухтарова (Казань) щодо введення 8-годинного робочого дня, інспекції з дотримання робітничого законодавства і умов праці робітників, жіночої праці на шкідливих роботах, пенсійного забезпечення за рахунок роботодавця, заборони праці дітей і підлітків до 16-річного віку, штрафів тощо[4] З жіночого питання після доповідей В. Туктарової (Казань), Ф. Кулахметової (Казань) і М. Бігієва з'їзд постановив, що мусульманки мають бути рівними в політичних і громадянських правах з чоловіками, яким забороняється багатоженство[ru]; жінка має право на розлучення з чоловіком; одруження тільки з 16 років. Резолюція з культурно-освітніх справ багато в чому дублювала рішення III Всеросійського мусульманського з'їзду 1906 року[7]. З аграрного питання з'їзд прийняв постанову: «Вся земля (казенна, кабінетська, монастирська і приватна) повинна перейти в руки самого народу; закон про приватну власність на землю, продаж і купівля землі — повинні бути знищені»[5].

Заслухавши доповіді С. Алкіна (Казань) і імама К. Тарджемані (Казань), з'їзд вирішив (6 травня) реорганізувати Оренбурзьке магометанське Духовне і обрати тимчасове Духовне управління. Муфтієм Духовного управління мусульман Внутрішньої Росії і Сибіру обрано Галімджана Баруді[ru], якому вдалося випередити С. Максуді, Х. Ґабеші, М. Бігієва і Г. Бубі. Вперше в історії муфтія Духовного управління призначено не імператором, а обрано на вільних виборах.

В останній день з'їзду прийнято резолюцію про утворення Всеросійської Центральної мусульманської Ради (Міллі Шуро) — «Рада російських мусульман» — для керівництва і координації діями мусульман країни[4]. Рада складалася з 30 чоловік на чолі з Виконкомом (Ікомус) з 12 осіб[9].

Намічено, що II Всеросійський мусульманський з'їзд відбудеться в Казані, III — у Ташкенті, IV — у Баку. З'їзд завершився читанням молитви, присвяченої пам'яті Ага Шамсі Асадулаєва, який подарував мусульманам Москви будинок, у якому проходив з'їзд[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Ислам в Москве: энциклопедический словарь / Коллект. автор. Сост. и отв. редактор — Д. З. Хайретдинов. — Н. Новгород: Издательский дом «Медина», 2008.
  2. ↑ а б Всероссийский съезд мусульман // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)
  3. ↑ Исхаков С. М. Ибрагим Ахтямов и Юлия Попова: из жизни социал-демократов Южного Урала и Поволжья // Вестник Оренбургского государственного педагогического университета. Электронный научный журнал. — 2017. — № 3. — С. 115.
  4. ↑ а б в г д е Синенко С. (17 листопада 2013). Первый всероссийский мусульманский съезд. POSREDI.RU. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 22 лютого 2017.
  5. ↑ а б История Башкортостана с древнейших времен до наших дней: В 2 т. / Под ред. И. Г. Акманова. Т.2 История Башкортостана. XX век / Сост. И. Г. Акманов, С. Ф. Касимов. — Уфа: Китап, 2006. — С. 129—130.
  6. ↑ а б в г Исхаков С. М. Предисловие // Великая российская революция 1917 года и мусульманское движение. Сборник документов и материалов. — М.; СПб.: Институт российской истории РАН; Центр гуманитарных инициатив, 2019. — С. 14.
  7. ↑ а б Набиев Р., Хабутдинов А. (12 листопада 2007). Форумы российских мусульман: ответ на вызов времени. ISLAMRF.RU. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 22 лютого 2017.
  8. ↑ Еникеев З. И., Еникеев А. З. История государства и права Башкортостана. Уфа: Китап, 2007. С. 217—219
  9. ↑ Исхаков С. М. Предисловие // Великая российская революция 1917 года и мусульманское движение. Сборник документов и материалов. — М.; СПб.: Институт российской истории РАН; Центр гуманитарных инициатив, 2019. — С. 16.

Література[ред. | ред. код]

  • Умумий Русие меселманлари съездиниц карарлари. М., 1917;
  • Zenkovsky S., Раn-Turkism and Islam in Russia, Cambridge, Massa-chusetts, 1960;
  • Программные документы мусульманских политических партий, 1917—1920, Оксфорд, 1985.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Всеросійський_з%27їзд_мусульман&oldid=39918209