Вулканізм в Ісландії
- Вулканічна система в Ісландії, яка була активною з 17 серпня 2014 року по 27 лютого 2015 року, — це Бардарбунґа.
- Вулкан в Ісландії, що вибухнув у травні 2011 року, — Грімсвотн.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/90/Volcanic_system_of_Iceland-Map-en.svg/250px-Volcanic_system_of_Iceland-Map-en.svg.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a3/Outline_of_Iceland_Deformation_Zones.png/250px-Outline_of_Iceland_Deformation_Zones.png)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e6/Eyjafjallaj%C3%B6kull_ash_cloud_20100417.jpg/220px-Eyjafjallaj%C3%B6kull_ash_cloud_20100417.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2b/B%C3%A1r%C3%B0arbunga_Volcano%2C_September_4_2014_-_15123275226.jpg/220px-B%C3%A1r%C3%B0arbunga_Volcano%2C_September_4_2014_-_15123275226.jpg)
Вулкани Ісландії мають багато активних завдяки розташуванню Ісландії на Середньоатлантичному хребті, розбіжній межі тектонічних плит та її розташуванню над гарячою точкою.
Голоценовий вулканізм в Ісландії в основному розташований у Неовулканічній зоні, що включає вулканічний пояс Рейк'янес (RVB), західну вулканічну зону (WVZ), середньо-ісландський пояс (MIB), східну вулканічну зону (EVZ) і північну вулканічну зону (NVZ). Два бічні вулканічні пояси відіграють другорядну роль: вулканічний пояс Ерефі (ÖVB) та вулканічний пояс Снефелснес (SVB).[1] За межами головного острова розташовані хребет Рейк'янес (RR), як частина Середнинно-Атлантичного хребта, на південний захід та хребет Кольбейнсі (KR) на північ. Дві зони трансформації з'єднують ці вулкано-тектонічні зони: Південно-Ісландська сейсмічна зона (SISZ) на півдні Ісландії та зона трансформації Тьорнеса (TFZ) на півночі.
Острів налічує близько 30 активних вулканічних систем, кожен з яких включає системи вулкано-тектонічних тріщин, а багато з них також центральний вулкан (переважно у формі стратовулкана, іноді щитового вулкана з магматичною коморою під ним). Тринадцять вулканічних систем мали виверження з часу заселення Ісландії у 874 р.н. е.[2]
З цих 30 активних вулканічних систем найактивнішою є Грімсвотн.[3] За останні 500 років вулкани Ісландії дали третину загального виходу лави у світі.[4]
Найфатальнішим виверженням вулкану в історії Ісландії був так званий Скафтарельдар («пожежі Скафти») у 1783–84 рр. Виверження відбулося в кратерному ряду Лакагігар (кратери Лакі) на південний захід від льодовика Ватнайокутль. Кратери є частиною більшої вулканічної системи з центральним підльодовиковим вулканом Ґрімсвотн. Приблизно чверть ісландської нації загинула через виверження. Більшість загинуло не через потік лави або інші прямі наслідки виверження, а через непрямі наслідки, включаючи зміни клімату та хвороби тваринництва в наступні роки, спричинені попелом та отруйними газами від виверження. Вважається, що виверження 1783 року в Лакагігарі вилило найбільшу кількість лави за одне виверження в історичні часи.
Ельдфетль — вулканічний конус на східній стороні острова Геймаей, який утворився під час виверження в січні 1973 р.[5] Виверження відбулося без попередження, через що населення острова у кількості близько 5300 людей евакуювалось на рибальських човнах протягом декількох годин. Важливо те, що просування лави у гавань сповільнювалось ручним розпиленням морської води. Одна людина загинула, а виверження призвело до руйнування будинків та майна на острові.
Виверження під Ейяф'ятлайокютлем («льодовик Ейяфйоля») у квітні 2010 року було визначним тим, що спричинило величезні порушення повітряних перевезень Західною та Північною Європою протягом шести днів у квітні 2010 року. Близько 20 країн закрили свій повітряний простір для комерційного реактивного руху, і це зачепило приблизно 10 мільйонів мандрівників.[6]
Однак цей вулкан незначний як для Ісландії (категорія VEI4).[7] У минулому за виверженнями Ейяф'яллайокютля відбувалося виверження більшого вулкана Катла, але після виверження 2010 року не було помічено жодних ознак неминучого виверження Катли.[8]
Виверження у травні 2011 року на Грімсвотн під льодовиком Ватнайокутль за кілька днів послало в небо тисячі тонн попелу, що викликало занепокоєння щодо повторення подорожнього хаосу, що спостерігався по всій північній Європі.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7c/Gr%C3%A1br%C3%B3kkrater.jpg/220px-Gr%C3%A1br%C3%B3kkrater.jpg)
Бардарбунґа — це стратовулкан, яким має висоту близько 2000 метрів над рівнем моря і розташований в центральній Ісландії (64,63 ° пн.ш. / -17,53 ° з.д.).[9] Він є другою найвищою горою в Ісландії.
Серія вивержень (найбільші за 230 років виверження в Ісландії,[10] які розпочалися 17 серпня 2014 року і тривали 180 днів[11]) під системою Бардарбунґа, розпочалися надзвичайно сильною серією землетрусів, з якими був кластер вулканічної активності, що тривала досить дового. Це призвело до численних фонтанних вивержень лави в Голуграуні.[12] Потік лави становив від 250 до 350 кубічних метрів в секунду, і він походив з дайки понад 40 км завдовжки.[13][14] Також утворилась крижана просідна чаша площею понад 100 квадратних кілометрів і глибиною до 65 метрів.[11] Викиди попелу від цього виверження були дуже обмеженими, на відміну від численних льодовикових вивержень, поширених в Ісландії. Основним занепокоєнням цього виверження були великі шлейфи діоксиду сірки (SO2) в атмосфері, які негативно впливали на умови дихання по всій Ісландії, залежно від напрямку вітру. Вулканічна хмара також досягла Західної Європи у вересні 2014 року.[15]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/14/Geldingadalagos.jpg/220px-Geldingadalagos.jpg)
Після тритижневого періоду посиленої сейсмічної активності біля вулкану Фаградальсф'ядль на півострові Рейк'янес утворилася тріщина. Потік лави з 200-метрової тріщини був вперше виявлений вертольотом ісландської берегової охорони 19 березня 2021 року в районі [ [1] [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] ] поблизу Гріндавіка, і за кілька годин ця щілина виросла до 500 метрів у довжину.[16] Станом на 16 квітня 2021 довжина тріщини за оцінками може сягати 10 км, і зараз активними є 6 конусів, які утворились на тріщині.
Базальтова лава типа пахоехое (pāhoehoe), яка утворює гладкі потоки, в Ісландії має назву геллуграун (helluhraun).[Islandsbok 1] Вона утворює досить рівні поверхні, по яким (після вистигання) досить легко пройти.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b6/The_blue_Lagoon%2C_Iceland_%285454149170%29.jpg/220px-The_blue_Lagoon%2C_Iceland_%285454149170%29.jpg)
Менш текуча лава типу аа (ʻaʻā), ісландська назва апалгаун (apalhraun), після вистигання утворює ламану, гостру, колючу поверхню, що робить піші прогулянки важкими та повільними.
- Географія Ісландії
- Геологія Ісландії
- Вулкани Ісландії
- Геотермальна енергія в Ісландії
- Геологія півострова Рейк'янес
- Суртсей
- Список вулканів світу
- ↑ Thor Thordarson, Armann Hoskuldsson: Iceland. Classic geology of Europe 3. Harpenden 2002, p. 9
- ↑ Thordarson, Th; Hoskuldsson, A (2008). Postglacial Volcanism in Iceland (PDF). Jökull. 58: 197—228. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Gudmundsson, Magnus Tumi; Larsen, G; Hoskuldsson, A; Gylfason, A.G. (2008). Volcanic Hazards in Iceland. Jökull. 58: 251—268.
- ↑ Waugh, David (2002). Geography: An Integrated Approach. United Kingdom: Nelson Thornes. с. 16. ISBN 978-0-17-444706-1.
- ↑ The Most Infamous Eruptions in Icelandic History. guidetoiceland.is. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
- ↑ Bye, Bente Lilja (27 травня 2011). Volcanic eruptions: Science and Risk Management. Science 2.0. Архів оригіналу за 29 травня 2011. Процитовано 28 травня 2011.
- ↑ Eyjafjallajökull. Eruptive History. Global Volcanism Program. [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] Accessed 19 August 2020.
- ↑ Katla. Detailed description. In: Catalogue of Icelandic Volcanoes. [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] Accessed 19 August 2020
- ↑ Bardarbunga. www.volcanodiscovery.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 6 жовтня 2017.
- ↑ Hudson, T. S.; White, R. S.; Greenfield, T.; Ágústsdóttir, T.; Brisbourne, A.; Green, R. G. (16 вересня 2017). Deep crustal melt plumbing of Bárðarbunga volcano, Iceland (PDF). Geophysical Research Letters (англ.). 44 (17): 2017GL074749. Bibcode:2017GeoRL..44.8785H. doi:10.1002/2017gl074749. ISSN 1944-8007. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ а б Gudmundsson, Magnús T.; Jónsdóttir, Kristín; Hooper, Andrew; Holohan, Eoghan P.; Halldórsson, Sæmundur A.; Ófeigsson, Benedikt G.; Cesca, Simone; Vogfjörd, Kristín S.; Sigmundsson, Freysteinn (15 липня 2016). Gradual caldera collapse at Bárdarbunga volcano, Iceland, regulated by lateral magma outflow (PDF). Science (англ.). 353 (6296): aaf8988. doi:10.1126/science.aaf8988. ISSN 0036-8075. PMID 27418515. Архів оригіналу (PDF) за 25 лютого 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
- ↑ Ljós norðan jökuls: Töldu annað gos hafið. www.ruv.is/. RÚV. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
- ↑ See e.g. http://earthice.hi.is/bardarbunga_2014 [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] Institute of Earth Sciences, University of Iceland: Bardarbunga 2014
- ↑ Дивись також ісландський ЗМІ RÚV: http://www.ruv.is/frett/seismic-activity-still-strong [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] Received Sept. 24, 2014
- ↑ Boichu, M.; Chiapello, I.; Brogniez, C.; Péré, J.-C.; Thieuleux, F.; Torres, B.; Blarel, L.; Mortier, A.; Podvin, T. (31 серпня 2016). Current challenges in modelling far-range air pollution induced by the 2014–2015 Bárðarbunga fissure eruption (Iceland). Atmos. Chem. Phys. 16 (17): 10831—10845. Bibcode:2016ACP....1610831B. doi:10.5194/acp-16-10831-2016. ISSN 1680-7324.
- ↑ Icelandic Media RÚV: https://www.ruv.is/frett/2021/03/19/eldgos-hafid-vid-fagradalsfjall [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Retrieved 19 March 2021.
- ↑ Lidén, Eva (1994). Geologi-så bildades Island. Kall ökensand och varma källor. En bok om Island (швед.). Båstad: Föreningen Natur och Samhälle i Norden. с. 8—9. ISBN 978-91-85586-07-3.
- Фото вивержень Грімсвотна (2004) та Ейяф'ятлайокютля (2010) (Fred Kamphues)
- Карта Активні вулкани світу [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Icelandic Video Archive[недоступне посилання]
- Volcano Discovery: Iceland [Архівовано 19 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- List of volcanic eruptions in Iceland since 1900 [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.], Icelandic Met Office