Вічуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Вічуга
рос. Вичу́га
Герб Вічуги Прапор Вічуги
Червоний храм (1911)
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Івановська область
Код ЗКАТУ: 24403000000
Код ЗКТМО: 24703000001
Основні дані
Час заснування 1925
Статус міста 1925
Населення 37 828
Площа 30 км²
Густота населення 1261 осіб/км²
Поштові індекси 1553xx
Телефонний код +7 49 354
Географічні координати: 57°12′00″ пн. ш. 41°55′00″ сх. д. / 57.2000000000277779577118054° пн. ш. 41.9166666666947733688175504° сх. д. / 57.2000000000277779577118054; 41.9166666666947733688175504Координати: 57°12′00″ пн. ш. 41°55′00″ сх. д. / 57.2000000000277779577118054° пн. ш. 41.9166666666947733688175504° сх. д. / 57.2000000000277779577118054; 41.9166666666947733688175504
Часовий пояс UTC+4
Влада
Вебсторінка vichuga37.ru
Мапа
Вічуга (Росія)
Вічуга
Вічуга

Вічуга (Івановська область)
Вічуга
Вічуга

Мапа


CMNS: Вічуга у Вікісховищі

Вічуга (рос. Вичуга) — місто в Івановській області Росії. Є центром Вічузького району. Населення станом на 2010 рік становило 37,8 тисяч жителів. Утворене 1925 року як робітниче місто.

Назва[ред. | ред. код]

Назву місто отримало від річки Вічуга правої притоки, Волги. У гідронімі виділяється давньо фіно-угорська основа «віч-» та формант від російської «-юга», «-уга» — «річка».[1]

Історія[ред. | ред. код]

Місто Вічуга було утворене відповідно до постанови Президії ВЦВК від 6 червня 1925 року шляхом об'єднання трьох великих фабричних сіл: Бонячки, Тезіного, Нової Гольчихи і 24-х прилеглих сіл і посадів. Проте населений пункт з назвою Вічуга вперше згадується в історичних документах ще в 1482 році.[2] Також Вічуга згадується у заповіті Великого царя Івана Васильовача Грозного у 1504 році як волость.[3]

У 1932 році в місті відбувся «хлібний бунт», внаслідок якого було вбито декілька сотень робітників.[4]

Економіка[ред. | ред. код]

За роки радянської влади Вічуга перетворилась на сучасне та індустріальне місто.[5]

Економіка міста представлена текстильною, машинобудівною промисловостями.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • В. Г. Пирогов. «Очерки фабрик Костромской губернии» (Матеріал для статистики Костромської губернії). — випуск 6. (рос.)
  • «Статистический сборник мин. путей сооб.». — випуск 26. (рос.)