Галактіон (Кордун)

Галактіон Кордун
1-й архієпископ і митрополит Традиційної православної церкви Сходу
5 квітня 1955 — 8 липня 1959
Церква:	Румунська старостильна церква
Попередник:	посада скасована
Наступник:	Глікерій Тенасе
Настоятель Нямецької лаври
1944 — 1947
Церква:	Православна церква Румунії
Єпископ Крайовський, вікарій Римніцько-Северинської єпархії
27 березня 1935 — вересень 1940
Церква:	Румунська православна церква
Альма-матер:	Одеська духовна семінарія (1911), Санкт-Петербурзька духовна академія (1915) і ЧНУ імені Юрія Федьковича
Науковий ступінь:	доктор богослів'я
Діяльність:	священнослужитель
Народження:	30 серпня 1883(1883-08-30) Брехуєшть, Ботошани, Румунія
Смерть:	8 липня 1959(1959-07-08) (75 років) Слетіоара, Сучава, Румунія
Похований:	Monastery Slătioarad
Священство:	1913
Єп. хіротонія:	27 березня 1935
Галактіон у Вікісховищі

Галактіон Кордун (рум. Galaction Cordun; 30 серпня 1883, село Брехуєшть, жудець Ботошань, Румунія — 8 липня 1959, Спасо-Преображенський монастир (Слетіоара), жудець Сучава, Румунія) — перший предстоятель неканонічної Православної старостильної церкви Румунії з титулом «архієпископ і митрополит Традиційної Православної Церкви Сходу».

Біографія

У 1911 році закінчив Одеську духовну семінарію. На той час мав сан ієродиякона. Потім вступив на третій курс Санкт-Петербурзької духовної академії, яку закінчив в 1915 році зі ступенем магістра богослів'я.

Духовну освіту завершив в Чернівецькому університеті, де був удостоєний ступеня доктора богослів'я. Навчаючись в Чернівцях, познайомився і встановив добрі стосунки з майбутнім Патріархом Болгарським Кирилом Марковим, що навчався там же.

Повернувшись до Румунії напередодні Першої Світової війни, був висвячений в сан ієромонаха і призначений кліриком Бухарестського кафедрального собору. Незабаром після хіротонії він був зведений в сан архімандрита.

У січні 1917 року був заарештований німецькою окупаційною владою за звинуваченням у антинімецькій діяльності і через декілька місяців висланий до Болгарії. Після закінчення війни повернувся до Румунії.

У 1923-1926 роки служив священиком на румунських залізницях. Розгорнув значну роботу серед робітників і посадових осіб залізниці. На фінансові кошти, що виділялися Румунською залізницею, було видано 64 друкованих видань, книг, проповідей, трактатів, перекладів і оригінальних творів.

У 1932 році призначений великим екклесіархом патріаршого собору в Бухаресті. Успішно поєднував церковно-адміністративне служіння з науковою роботою; так на початку 1930-х років з-під його пера вийшло дослідження із сектознавства «Прояви юдаїзму у віровченні адвентистів».

31 березня 1935 року рішенням Священного Синоду Румунської православної церкви обраний вікарним єпископом Римніцько-Северинської єпархії.

27 березня того ж року відбулася його хіротонія в єпископа Крайовського, вікарія Римніцько-Северинської єпархії.

Хіротонію здійснили: єпископ Римніцький і Ново-Северинський Варфоломій Стенеску, єпископ Констанський Геронтій Ніколау і єпископ Американський Полікарп Морушка.

У тому ж 1935 році призначений Секретарем Священного Синоду Румунської православної церкви.

У вересні 1940 року стає духівником румунської королівської сім'ї, що не передбачало іншого церковно-адміністративного навантаження.

Не пізніше 1944 був обраний настоятелем Нямецької лаври — одного з найбільших монастирів Румунії.

Прихід до влади в Румунії комуністів поставив хрест на церковній кар'єрі єпископа Галактіона.

Похований в Слатіоарському монастирі.

У 1947 році єпископа Галактіона відвідала делегація представників румунського старостильного розколу, яка запропонувала йому очолити «Румунську православну старостильну церкву». Позбавлений можливості подальшого кар'єрного росту в канонічній церкві, єпископ Галактіон дав свою попередню згоду, але головною своєю умовою висунув підготовку для нього відповідних умов проживання та утримання.

Через вісім років румунські старокалендарісти закінчили будівництво Слатіоарського Спасо-Преображенського монастиря, що включав корпус для проживання митрополита. Навесні 1955 року вони знову попрямували до єпископа Галактіона, який 5 квітня того ж року приєднався до Румунської православної старостильної церкви і прийняв на себе керівництво цією організацією, присвоївши собі титул архієпископа-митрополита.

Особисте знайомство з патріархом Кирилом давало йому надію на визнання очолюваної ним неканонічної юрисдикції. У своїх посланнях він позиціонував себе поборником церковних традицій і висловлював надію на дієву допомогу з боку Болгарської православної церкви, що дотримувалася старого календаря. Однак патріарх Кирило відмовився від заступництва розколу в Румунській православній церкві.

У 1956 році порушуючи перше правило святих апостолів, одноосібно висвятив архімандрита Євлогія Оца в єпископа. Незабаром після цього було проведено цілий ряд архієрейських хіротоній.

Помер 8 липня 1959 року і був похований в Спасо-Преображенському Слатіоарському монастирі.