Гейзерна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гейзерна
54°25′44″ пн. ш. 160°07′22″ сх. д. / 54.42888888891666710° пн. ш. 160.12277777780553834° сх. д. / 54.42888888891666710; 160.12277777780553834
Витік 54°28′41″ пн. ш. 160°13′01″ сх. д. / 54.478° пн. ш. 160.217° сх. д. / 54.478; 160.217
• координати 54°28′40″ пн. ш. 160°13′01″ сх. д. / 54.47800000002777665° пн. ш. 160.217000000027780970° сх. д. / 54.47800000002777665; 160.217000000027780970
Гирло 54°25′44″ пн. ш. 160°07′22″ сх. д. / 54.4288° пн. ш. 160.1227° сх. д. / 54.4288; 160.1227
• координати 54°25′43″ пн. ш. 160°07′21″ сх. д. / 54.42880000002777763° пн. ш. 160.12270000002777692° сх. д. / 54.42880000002777763; 160.12270000002777692
Країни: Росія
Регіон Камчатський край
Довжина 12 км
Мапа

Гейзерна — річка на півострові Камчатка в Росії. Протікає територією Єлизовського району Камчатського краю. Довжина річки — 12 км[1].

Гейзерна та група гейзерів Вітраж
Великий Гейзер на березі Гейзерної

Опис

[ред. | ред. код]

Річка Гейзерна є притокою річки Шумна. Витік знаходиться на схилах гори Пік (1545 м)[2]. Річка протікає територією з активною вулканічною діяльністю. Належить до району Узон-Гейзерної депресії. На берегах річки розташовані гейзери та гарячі джерела, тому вода в річці тепла (24-28 °C)[3].

У 1960-ті рокиГейзерна починалася каньйоном глибиною до 200 м і далі текла у подвійній долині. Ширина верхньої долини до 3 км, круті схили, дно плоске, рослинність — високотрав'я і чагарники. Внутрішня долина врізана у зовнішню до 150 м глибини, схили її круті або терасовані, але скрізь оголені, теплі, крізь тріщини в річку стікають гарячі ключі. Ліва притока — струмок Водоспадний з двома водоспадами, один з яких — при впаданні в Гейзерну — 30 м заввишки[4].

Через швидкість течії водоплавні птахи на річці відсутні. У долині зимують снігові барани. Нижні частини поблизу теплих майданчиків швидше звільняються від снігу і навесні приваблюють ведмедів[4] .

Основні притоки

[ред. | ред. код]
  • праві[1] : Путеводний, Двоголовий, Лавовий, Ігрушка, Права Гейзерна
  • ліві[1] : струмок Жовтого Яру, Тройной, Водоспадний, Горячий, Ступенчатий, Каскадний, Тьоплий Нижний, Закритий, Дальний, Подйом, Тьоплий, Горяча Річка, Тундровий, Мутний

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Тетяна Устинова, що у 1941 році відкрила Долину гейзерів, у 1946 році опублікувала дві статті про своє відкриття. У першій статті ліву притоку Шумної вона назвала Теплою річкою[5]. Друга стаття була докладнішою і в ній вперше дано назву «річка Гейзерна»[6].

річка Гейзерна

Природні катастрофи

[ред. | ред. код]

4 жовтня 1981 року Долина Гейзерів опинилася під ударом тайфуну «Ельза», який спричинив сильні дощі. Внаслідок цього рівень води в річці Гейзерній піднявся на три метри, утворився грязьовий потік. Зникли багато джерел[7].

3 червня 2007 року відбулася ще одна велика геологічна катастрофа — зійшов гігантський зсув, що сформував селевий потік, який перекрив загатою річище Гейзерної. Загальний обсяг обвалених порід оцінюється приблизно 20 млн м3. Масив зсуву, досягнувши річки Гейзерна, сформував високу кам'яно-накидну дамбу заввишки близько 50-60 метрів, яка перекрила річку. Декілька днів наповнювалося озеро. Було затоплено багато гейзерів. 7 червня рівень озера досяг максимальної позначки та почався перелив води через греблю. Під час прориву греблі протягом кількох годин рівень озера впав на 9 метрів[8].

Тут було підпрудне озеро

Було припущення, що гейзери не запрацюють. Але зливи на початку осені 2013 року розмили підпруду озера, і вода почала поступати. 4 січня 2014 року обвал краю лавового потоку на Жовтій сопці сприяв утворенню великого зсуву, який остаточно прорвав греблю, яка стримувала воду і озеро зійшло. Деякі гейзери зникли назавжди, інші запрацювали знову і з'явилися нові. Поступово вітер, дощі та сонце руйнували нагромадження зсуву. Струмки пробили нові річища, вимили частину породи[3] .

Охоронний статус

[ред. | ред. код]

Річка Гейзерна та її долина — об'єкт Кроноцького заповідника, об'єкт Всесвітньої культурної та природної спадщини ЮНЕСКО у складі об'єкта «Вулкани Камчатки»[9] з 1996 року. Категорія ООПТ для Кроноцького заповідника згідно з класифікацією Міжнародної спілки охорони природи (МСОП, IUCN): «суворий природний резерват»[10].

Долина гейзерів

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Атлас долины реки Гейзерной в Кроноцком заповеднике / отв. ред. А. В. Завадская; картография В. М. Яблоков; авт. коллектив: А. В. Завадская, В. М. Яблоков, Д. М. Паничева, А. В. Леонов, А. В. Кирюхин, М. С. Овчаренко, И. Н. Семенков, М. В. Прозорова, А. П. Никоноров, А. Н. Матвеев. — Елизово, 2014. — С. 24. — 80 с.
  2. ↑ Аркуш карти N-57-57 влк Крашенинникова. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1979 р. (рос.)
  3. ↑ а б Долина Гейзеров на Камчатке. kamchatkaland.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 16 листопада 2020.
  4. ↑ а б Н. А. Бобринский. Животный мир и природа СССР / отв. ред. проф. Г. П. Дементьев. Утверждено к печати редколлегией научно-популярной литературы АН СССР. — М. : Наука, 1967. — С. 172-173. — 404 с.
  5. ↑ Устинова Т. И. Гейзер в долине Шумной // Бюллетень вулканологической станции на Камчатке. — 1946. — № 12 (4 червня).
  6. ↑ Устинова Т. И. Гейзеры Камчатки // Известия Всесоюзного географического общества. — 1946. — № 4 (4 червня).
  7. ↑ Уникальный природный памятник Долина Гейзеров на Камчатке. РИА Новости (рос.). 20070603T1634. Процитовано 16 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Лобкова Л. Е., Лобков Е. Г. Экологические последствия оползня, произошедшего в Долине гейзеров 3 июня 2007 г. (первый сезон после природной катастрофы) // Сохранение биоразнообразия Камчатки и прилегающих морей: Доклады VIII международной научной конференции, посвященной 275-летию с начала Второй Камчатской зкспедиции (1723–1733 гг.). — Изд-во Камчатпресс, 2008. — 4 червня. Архівовано з джерела 29 квітня 2013. Процитовано 2022-08-13.
  9. ↑ Краевое государственное бюджетное учреждение "Природный парк «Вулканы Камчатки» | ООПТ России. oopt.aari.ru. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 16 листопада 2020.
  10. ↑ Кроноцкий | ООПТ России. oopt.aari.ru. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 16 листопада 2020.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гейзерна

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гейзерна&oldid=42660278