Герберт Гінтіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герберт Гінтіс
англ. Herbert Gintis
Народився 11 лютого 1940(1940-02-11)[1]
Філадельфія, Пенсільванія, США
Помер 5 січня 2023(2023-01-05)[2] (82 роки)
Нортгемптон, Массачусетс, США
Країна  США
Діяльність економіст, викладач університету
Alma mater Гарвардський університет (1969)
Заклад Інститут Санта-Фе[2]
Центрально-Європейський університет
Нью-Йоркський університет
Массачусетський університет в Емгерсті[3]
Нагороди
Особ. сторінка people.umass.edu/gintis/
CMNS: Герберт Гінтіс у Вікісховищі

Герберт Гінтіс (англ. Herbert Gintis; 11 лютого 1940(19400211), Філадельфія, Пенсільванія — 5 січня 2023) — американський економіст і педагог вищої школи.

Став знаним як психолог-біхевіорист, зробив внесок у біосоціологію, особливо альтруїзм, співпрацю, епістемічну теорію ігор, коеволюцію генної культури, теорію ефективної заробітної плати, сильної взаємності та теорію людського капіталу. Протягом усієї своєї кар'єри багато співпрацював з економістом Самуелем Боулзом. Їхня знакова книга «Навчання в капіталістичній Америці» витримала кілька перевидань п'ятьма мовами з її першої публікації 1976 року. Книга «Кооперативні види: людська взаємність та її еволюція» вийшла друком видавництвом Princeton University Press у 2011 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 лютого 1940 року у Філадельфії у сім'ї роздрібного торговця меблями. Дитинство пройшло у Філадельфії, а потім неподалік Філадельфії — у Бала Сінвід. Три роки навчався в Пенсільванському університеті, один з яких провів у Паризькому університеті, і здобув ступінь бакалавра мистецтв з математики у 1961 році. Потім вступив до аспірантури Гарвардського університету, спеціалізувався також на математиці. Після здобуття ступеня магістра мистецтв у 1962 році він розчарувався в цій галузі і, хоча все ще значився в Гарварді, почав шити сандалії для магазину на Гарвард-сквер[en]. Водночас почав брати активну участь у студентських рухах 1960-х років, зокрема «Студенти за демократичне суспільство», і дедалі більше цікавився марксизмом й економікою. 1963 року він перевів програму своєї докторської праці в Гарварді з математики на економіку і 1969 року захистив докторську дисертацію «Відчуження і влада: до радикальної економіки добробуту». Згодом його прийняли доцентом у Вищу педагогічну школу Гарварда, а потім обійняв посаду доцента на економічному факультеті Гарварда[4][5][6].

Після закінчення аспірантури з економіки Гінтіс познайомився з економістом Самуелем Боулзом, який повернувся до Гарварду після дослідницької роботи в Нігерії. Це стало початком співпраці, яка тривало протягом усієї їхньої кар'єри. У 1968 році Гінтіс і Боулз разом з Майклом Райхом, Річардом Едвардсом, Стівеном Маргліном та Патрісією Квік увійшли до групи аспірантів і молодих викладачів Гарварда. Група провадила семінари для розвитку своїх ідей про нову економіку, які охоплювали питання відчуження праці, расизму, сексизму й імперіалізму. Багато їхніх ідей випробовувались на заняттях у Гарварді, які вони колективно провадили на тему «Капіталістична економіка: конфлікт і влада». Вони також стали членами-засновниками Союзу радикальних політичних економістів[4][7][8].

У 1974 році Гінтіс, разом з Боулзом, Стівеном Резніком, Річардом Д. Вольфом і Річардом Едвардсом, був прийнятий на роботу на економічний факультет Массачусетського університету в Емгерсті у складі «радикального пакета» економістів[9]. Боулз і Гінтіс опублікували свою знакову книгу «Шкільна освіта в капіталістичній Америці» (англ. Schooling in Capitalist America) 1976 року[10]. Їхня друга спільна книга, «Демократія і капіталізм» (англ. Democracy and Capitalism), опублікована за десять років, стала критикою як лібералізму, так й ортодоксального марксизму, а також викладала їхнє бачення «постліберальної демократії»[11]. Їхня наступна книга «Кооперативний вид» (англ. A Cooperative Species) вийшла друком у 2011 році. Як і книга Гінтіса «Кордони розуму» (англ. The Bounds of Reason) 2009 року, вона відображає зростальну з 1990-х років увагу до об'єднання економічної теорії з біосоціологією й іншими поведінковими науками[4][12].

2003 року Гінтіс залишив Массачусетський університет в Емгерсті у званні почесного професора. У 2014 році він був запрошеним професором на економічному факультеті Центрально-Європейського університету, де викладав з 2005 року, а також запрошеним професором у Сієнському університеті з 1989 року. З 2001 співпрацював в Інституті Санта-Фе[4].

Помер 5 січня 2023 року на 83 році життя. Похований на цвинтарі Вайлдвуд в Емгерсті. У нього залишилися дружина Марсі (уроджена Гріслер) та їхній син Денієл[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Gintis, Herbert; Bowles, Samuel (1976). Schooling in capitalist America: educational reform and the contradictions of economic life. New York: Basic Books. ISBN 9780465072309.
  • Gintis, Herbert; Bowles, Samuel (1986). Democracy and capitalism: property, community, and the contradictions of modern social thought. New York: Basic Books. ISBN 9780465016006.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #109325370 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б https://www.santafe.edu/news-center/news/memoriam-herb-gintis
  3. ↑ https://www.umass.edu/economics/news/memoriam-james-crotty-and-herbert-gintis
  4. ↑ а б в г д Herbert Gintis Obituary (2023) - Northampton, MA - Daily Hampshire Gazette. Legacy.com.
  5. ↑ Alberto, Carlos Torres (2013). Education, Power, and Personal Biography: Dialogues With Critical Educators. Routledge. с. 107—129. ISBN 1136788352.
  6. ↑ Colander, David; Holt, Richard; Rosser, J. Barkley Jr. (2004). The Changing Face of Economics: Conversations with Cutting Edge Economists. University of Michigan Press. с. 77–106. ISBN 0-472-06877-6.
  7. ↑ Arestis, P.; Sawyer, M.C. (2000). A biographical dictionary of dissenting economists. Edward Elgar Publishing. с. 226. ISBN 1-85898-560-9.
  8. ↑ Lee, Frederic (2009). A History of Heterodox Economics: Challenging the Mainstream in the Twentieth Century. Routledge. с. 271. ISBN 113597022X.
  9. ↑ Katzner, Donald W. (2011). At the Edge of Camelot: Debating Economics in Turbulent Times. Oxford University Press. ISBN 0199395969.
  10. ↑ Apple, Michael and Giroux, Henry (1995). Social Theory and Education: A Critique of Theories of Social and Cultural Reproduction «Critical Pedagogy in the United States». SUNY Press. с. 311. ISBN 0791422518.
  11. ↑ Berger, Suzanne (Retrieved 30 September). «Postliberal Vision». New York Times.
  12. ↑ Foster, Jacob G. Reviewed Work: A Cooperative Species: Human Reciprocity and Its Evolution by Samuel Bowles, Herbert Gintis // American Journal of Sociology. — 2014. — Т. 118 (September). — С. 501—504.

Література[ред. | ред. код]

  • Рональд X. Чилкот (пер. с англ. В. А. Галкина, В. П. Михайлова). Теории сравнительной политологии : в поисках парадигмы. — Москва : ИНФРА-М : Весь Мир (Высшее образование), 2001. — 559 с. — ISBN 5-16-000677-Х.
  • Экономика благосостояния и общественный выбор / сост. и общ. ред. А. П. Заостровцева. — СПб : Экон. шк, 2004. — Т. 4. — 560 с. — ISBN 5-902402-07-7.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Наука
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герберт_Гінтіс&oldid=42270055