Гладинюк Григорій Пантелеймонович
| Григорій Пантелеймонович Гладинюк | |
|---|---|
 | |
| Народився |
10 (22) січня 1833 Базалія |
| Помер |
7 (20) серпня 1911 (78 років) П'ятигорськ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Підданство | Російська імперія |
| Діяльність | архітектор, підприємець, філантроп, торговець |
| Галузь | готельний бізнес |
| Знання мов | українська[1] |
Григорій Пантелеймонович Гладинюк (нар. 10 (22) січня 1833, Базалія — 7 (20) серпня 1911, П'ятигорськ) — київський купець 1-ї гільдії, підприємець та доброчинець.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 (22 січня) 1833 року в містечку Базалії Староконстантинівського повіту Волинської губернії (нині смт Хмельницької області) в родині селянина-кріпака княгині Яблонської. Після звільнення з кріпосної залежності працював підсобним робітником, кухарем, з 1871 року — старшим кухарем у київському готелі «Європа». У 1878 році взяв внайми готель «Велика Національна» на розі Хрещатику і Бессарабской площі. Через п'ять років успішного підприємництва він зміг придбати велику ділянку з будівлями на розі Фундуклеївської і Ново-Єлизаветської вулиць. У тій частині садиби, що виходила на Фундуклеївську, 8, побудував за проектом архітектора В. М. Ніколаєва триповерхову будівлю власного готелю («Готель Гладинюка»).
Був ініціатором і учасником багатьох доброчинних акцій. У 1898 році купив у власника Базалійського маєтку графа Ледоховського понад два гектари землі й побудував комплекс приміщень для сільської дільничної лікарні. Витративши на будівництво понад 47 тисяч рублів і забезпечивши лікувальний заклад капіталом на майбутнє, Григорій Пантелеймонович передав лікарню як дар у громадське користування. Там же, у Базалії, він заснував парафіяльну школу.
Пожертвував свою садибу в Києві для влаштування міської лікарні. Від 1902 року був почесним попечителем 4-ї київської гімназії. Брав участь у роботі Київського училища сліпих. Заповів 60 тисяч рублів на створення дитячого притулку-ясел.
Помер 7 (20 серпня) 1911 року, перебуваючи на лікуванні в місті П'ятигорську. Його тіло було перевезене до Києва й поховане на Байковому цвинтарі. У січні 1915 року Київська міська дума встановила на могилі Григорія Гладинюка пам'ятник з блакитного мармуру. Проте до наших днів ні пам'ятник, ні сама могила не збереглися. За свідченням історика, професора Квітницького-Рижова, в 1967 році на цьому місці поховали поета Павла Тичину.
Література[ред. | ред. код]
- Таїсія Шаповаленко. Спадок Григорія Гладинюка. — К.: Саміт-Книга, 280 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ясь О. В. Гладинюк Григорій Пантелеймонович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 111. — ISBN 966-00-0405-2.
- Гладинюк Григорій Пантелеймонович / О. В. Ясь // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-30300
- ↑ Czech National Authority Database