Гланишів
| село Гланишів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район | Бориспільський район | ||||
| Громада | Переяславська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA32040110050048772 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1513 | ||||
| Населення | 855 | ||||
| Площа | 2,91 км² | ||||
| Густота населення | 293,81 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 08413 | ||||
| Телефонний код | +380 4567 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°09′35″ пн. ш. 31°29′59″ сх. д. / 50.15972° пн. ш. 31.49972° сх. д.Координати: 50°09′35″ пн. ш. 31°29′59″ сх. д. / 50.15972° пн. ш. 31.49972° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
102 м | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 08400, Київська обл, Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Богдана Хмельницького, 27/25 | ||||
| Карта | |||||
  Гланишів | |||||
 Гланишів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Гла́нишів — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 855 осіб. Входить до складу Переяславської міської громади. День села — Покрова, 14 жовтня.
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване на правому березі річки Трубіж — притоки Дніпра за 11 км від центру міської громади та за 80 км від Києва. Найближча залізнична станція — Березань — знаходиться за 26 км від села. Площа населеного пункту — 440 га.
Історія[ред. | ред. код]
В «Истории судеб Переяславской епархии» зазаначено, що це поселення виникло в 1513 році. За однією з легенд село заснував втікач з правобережної України козак Гланиш. Відтак і пішла назва села.
За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.
У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшов і Гланишів.[1]
За описом Київського намісництва 1781 року селище Гланишів відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому знаходилось 55 хат виборних козаків, козаків підпомічників, підсусідків, одного посполитого та двох різночинців[2]
За книгою Київського намісництва 1787 року, у селищі Гланишів проживало 175 душ. У той час селище було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського і полковника Луки Лукашевича, бунчукового товариша Лук'яна Каневського і бунчукового товариша жінки Наталії.
З ліквідацією Київського намісництва селище, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.
Є на мапі 1826-1840 року[3]
У 1892—1898 роках збудовано Покровську церкву[4] за гроші, зібрані мешканцями села, відкрито церковно-приходську школу. На території села біля будинку культури встановлено пам'ятник Герою Соціалістичної партії Олені Семенівні Хобті, а в центрі села височить пам'ятник загиблим воїнам в роки Німецько-радянської війни.
В 1929 році в селі організовано колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Кількість розкуркулених сімей — 17. Станом на 1932 рік в селі Гланишів було 229 дворів і проживало 1039 чоловік. Комуністи убили голодом у 1932—1933 роках 144 жителів. Загиблі поховані на сільському цвинтарі. 15 жовтня 1994 року там встановлено дерев'яний хрест[5].
В 2013 р. селу виповнилося 500 років[6].
Економіка[ред. | ред. код]
В селі діють:
- фермерські господарства — «Славія», «Плескачі»,
- лісозаготівельне підприємство — ДСЛП «Гланишівське».
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Гланишівський дошкільний навчальний заклад «Веселка», Гланишівське навчально-виховне об'єднання «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор — Лисенко Валентин Миколайович), будинок культури.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни,
- Пам'ятник Герою Соціалістичної Праці Олені Хобті.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Савчук Петро Миколайович — депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. – Дніпропетровськ, 2007. – С. 187-188. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 16 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021.
- ↑ Національна книга пім'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Вісник Переяславщини. Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 14 жовтня 2014.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
