Гонятин
| Село
|
Гонятин[2] (пол. Honiatyn) — село в Польщі, у гміні Долобичів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 89 осіб (2011[1]).
Історія[ред. | ред. код]
У 1837 р. село налічувало 37 будинків і 226 мешканців.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[3].
У 1882 р. село належало до волості Долгобичув Томашівського повіту Люблінської губернії, у селі також було 37 будинків, проживали 313 мешканців, з яких 50 були римо-католиками, решта стали православними внаслідок заборони царем у 1875 р. греко-католицької церкви і захоплення Холмської єпархії Російською православною церквою, та й перехід на римо-католиків був спричинений тією ж забороною. Але жителі села тривалий час таємно зберігали вірність греко-католицькій церкві та відвідували з релігійною метою Галичину. Була в селі дерев'яна церква (належала до парафії в Ощові), панський двір Розвадовських із фільварком.
Влітку 1915 року перед відступом із Холмщини російська армія спалила села і вивезла українців углиб Росії. Тільки після закінчення війни їм поодинці вдавалося повернутися до рідних згарищ. Тут їх очікували польський терор і заборона відбудувати церкву.
У 1939 році в селі проживало 84 родини, з них 69 українських, 12 польських i 3 єврейських[2].
У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР[4].
16-20 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гонятина на приєднані до Польщі північно-західні терени 127 українців[5]. У селі залишилося 63 поляків[5].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 48 | 9 | 25 | 14 |
| Жінки | 41 | 5 | 20 | 16 |
| Разом | 89 | 14 | 45 | 30 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Богдан Гук. Honiatyn. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
- ↑ а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 420. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Honiatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 119. (пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 18 листопада 2018 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Богдан Гук. Honiatyn. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. (пол.)
|
| ||||||||||||||
