Горобець Юрій Васильович (актор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобець Юрій Васильович
рос. Горобец Юрий Васильевич
Народився 15 березня 1932(1932-03-15)
Владикавказ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер 26 червня 2022(2022-06-26) (90 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актор, кіноактор, телеактор
Alma mater Державний інститут театрального мистецтва (1955)
У шлюбі з Лякіна Тамара Іванівнаd
IMDb nm0331206
Нагороди та премії
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації Державна премія СРСР

Юрій Васильович Горобець (рос. Юрий Васильевич Горобец; 15 березня 1932, Орджонікідзе — 26 червня 2022, Москва)[1] — радянський і російський актор театру і кіно. Чоловік актриси Тамари Лякіної[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 березня 1932 року в місті Орджонікідзе (тепер Владикавказ, Північна Осетія, Росія). У дитинстві разом з сім'єю переїхав до міста Єфремова, а потім в Щокіно Тульської області РРФСР. Навчався в Щокінській школі № 2, відвідував міський драматичний гурток, в якому позбувся заїкання, отриманого під час німецько-радянської війни. В 1951 році у випускному класі брав участь як читець на першому Всесоюзному огляді художньої самодіяльності. В ході призову в армію військкомат направив Юрія на вступ у Військову академію бронетанкових і механізованих військ Червоної армії імені Йосипа Сталіна в Москві на інженерний факультет. Але телеграма про перемогу на заключному турі Всесоюзного огляду художньої самодіяльності дала йому можливість вступити до Державного інституту театрального мистецтва, який він закінчив у 1955 році[3].

Після закінчення вишу за розподілом впродовж 19551957 років працював в театрі імені Федора Волкова в Ярославлі. У зв'язку з одруженням переїхав до Одеси, де протягом 19571961 років прослужив в Одеському російською драматичному театрі. У 1961 році на запрошення головного режисера Бориса Равенских і директора театру Зайцева приїхав працювати в Москву в театр імені Пушкіна. У 1971 році перейшов в театр імені Маяковського[3], де служив до 1982 року. Протягом 19821989 років — знову в театрі імені Пушкіна. З 1989 року актор Московського художнього академічного театру імені Максима Горького[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Ярославський театр драми імені Федора Волкова
Одеський російський драматичний театр
Московський драматичний театр імені Олександра Пушкіна
  • «Спокій нам тільки сниться» Юрія Шевкуненка — Максим Світличний;
  • «День народження Терези» Геогія Мдівані — Едлай Гамільтон;
  • «Сім'я Годефруа» Р. Шнайдера — Вернер;
  • «Петрівка, 38» Юліана Семенова — Прохор;
  • «Тривожне щастя» Костянтина Фінна — Зотов;
  • «Піднята цілина» Михайла Шолохова — Давидов ;
  • «Дні нашого життя» Леоніда Андрєєва — Микола Глуховцев, Онуфрій;
  • «Шоколадний солдатик» Бернарда Шоу — Капітан Блюнчлі;
  • «Зикови» Максима Горького — Муратов;
  • «Країна Айгуль» Мустая Каріма — Мандрівник;
  • «Незримий друг» Юрія Осноса — Чайковський;
  • «Діти сонця» Максима Горького — Протасов;
  • «Месьє Амількар платить» Іва Жаміака — Амількар;
  • «Світить, та не гріє» Олександра Островський — Дерюгін;
  • «Одруження Белугіна» Олександра Островський — ';
  • «Старомодна комедія» Олексія Арбузов — Родіон Миколайович;
  • «Безприданниця» Олександра Островський — Кнуров;
Московський академічний театр імені Володимира Маяковського
МХАТ імені Максима Горького
  • «Зойчина квартира» Михайла Булгакова — Гусь;
  • «Пророк» Олександра Пушкіна — Годунов;
  • «На дні» Максима Горького — Медведєв;
  • «Три сестри» Антона Чехова — Чебутикін;
  • «Макбет» Вільяма Шекспіра — Сторож;
  • «Біла гвардія» Михайла Булгакова — Жилін;
  • «Прибуткове місце» Олександра Островського — Юсов;
  • «На всякого мудреця досить простоти» Олександра Островського — Крутицький;
  • «Мадам Олександра» Жана Ануя — Поет;
  • «Зикови» Максима Горького — Хеверн;
  • «Без вини винуваті» Олександра Островського — Дудукин;
  • «Васса Желєзнова» Максима Горького — Сергій Петрович;
  • «Красень чоловік» Олександра Островського — Наум Федотич Лотохін.

Фільмографія[ред. | ред. код]

озвучування

Відзнаки[ред. | ред. код]

Лауреат:

Нагороджений орденами Російської Федерації:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://news.day.az/showbiz/1474160.html
  2. а б в Юрій Горобець на kino-teatr.ru. [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  3. а б Юрій Горобець на stuki-druki.com. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
  4. Указ Президента Російської Федерації № 168 від 2 лютого 1993 року. [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]