Грицан Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.
Ця стаття має вигляд переліку, який краще подати прозою. Ви можете допомогти викласти список прозою, де це доречно. Ознайомтеся з довідкою з редагування.
Грицан Анатолій Васильович
Народився 10 жовтня 1950(1950-10-10)
Стара Мощаниця, Здолбунівський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР
Помер 3 грудня 2022(2022-12-03) (72 роки)
Країна  Україна
Діяльність режисер, науковець, громадський діяч, театральний педагог
Alma mater КНУКіМ
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Вчене звання професор
Заклад Інститут мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і ЧНУ імені Юрія Федьковича
Членство Національна спілка театральних діячів України і НСКУ
Нагороди
Заслужений працівник культури України заслужений діяч мистецтв України

Грицан Анатолій Васильович (10 жовтня 1950, Стара Мощаниця, Здолбунівський район, Рівненська область — 3 грудня 2022)[1] — режисер, історик, театральний педагог, громадський діяч. Заслужений працівник культури України (1996). Заслужений діяч мистецтв України (1999). Член Національної спілки театральних діячів України. Член Національної спілки краєзнавців України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 жовтня 1950 року на Волині, у с. Стара Мощаниця Здолбунівського району Рівненської області. У 1966 році закінчив Старомощаницьку восьмирічну, а в 1968 році — Мізоцьку середню школи. Трудову діяльність розпочав у 1968 році на посаді директора Старомощаницького сільського Будинку культури. Упродовж 1969—1971 року перебував на службі в армії. 1971—1975 рр. — навчання у Київському державному інституті культури імені Олександра Корнійчука.

Державна служба[ред. | ред. код]

1994—2001 рр. — начальник управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Педагогічна і науково-педагогічна робота[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання в інституті, з 1975 по 1994 рр. працював на посадах викладача, завідувача денного відділення, заступника директора, директора Снятинського, а після переводу училища у 1976 році до міста Калуша — Калуського культурно-освітнього училища. У 2001 році обраний на посаду директора і доцента Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Кандидат історичних наук. У 2005 р. захистив кандидатську дисертацію «Діяльність товариства „Просвіта“ на Прикарпатті у міжвоєнний період (1921—1939 рр.) у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. У 2012 році присвоєно вчене звання професора.

Основні публікації[ред. | ред. код]

Автор більше 40 одноосібних і колективних монографій, навчально-методичних посібників та наукових статей.

МОНОГРАФІЯ: Просвітня зоря Прикарпаття/Нарис історії Товариства „Просвіта“ на Прикарпатті між двома світовими війнами (1920—1939 рр.).— Івано-Франківськ: Сіверсія, 2001.

КОЛЕКТИВНІ МОНОГРАФІЇ: Вища педагогічна освіта України: історія, сьогодення та перпективи розвитку. Івано-Франківська область/ред. рада вид.: В. Г. Кремень (гол.) [та ін.]; редкол. тому: Б. К. Остафійчук (гол.), В. І. Кононенко (відп. ред) [та ін.].— К.: Знання України, 2010. Україна: 20 років незалежності / [за ред. М. Б. Бучка, В. І. Кафарського, І. О. Андрухіва, Й. М. Гаха]. — Івано-Франківськ, Надвірна: ЗАТ „Надвірнянська друкарня“, 2011.

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ: Виховання режисера: психофізичний та інтелектуальний тренінг.— К.: Техніка, 2006. Виховання режисера: психофізичний та інтелектуальний тренінг [Текст]: навчальний посібник / А. В. Грицан.— 2-е вид., переробл. та доповн. — Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2009.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ: Грицан А. В. „Просвіта“ в боротьбі за збереження історичної пам'яті українського народу на Прикарпатті в 1920—1939 роках / Анатолій Васильович Грицан. // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. — 1999. — С. 35–38.

Діяльність товариства „Просвіта“ у відродженні народних свят, обрядів і традицій на Прикарпатті у міжвоєнний період (1920—1939 рр.) // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Науковий журнал.— К., 2000.— № 2.— С. 107—113.

„Просвіта“ і кооперативний рух на Прикарпатті у міжвоєнний період (1920—1930 рр.).— Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія „Історія“ / За заг. ред. проф. М. М. Алексієвця.— Тернопіль.— 2002.— Вип. 5.— С. 60-65.

Міжпартійна боротьба за вплив на „Просвіту“ на Прикарпатті в міжвоєнний період (1920—1930 роки) // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис.— Івано-Франківськ, 1999.— № 3.— С. 35-38.

Галицька „Просвіта“ у період між двома світовими війнами»: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.».— Івано-Франківськ, 1997.— С.433-437.

Становлення філії «Просвіти» у Галичі: Матеріали наукової конференції «Галицька земля: історія та сучасність».— Івано-Франківськ, 1998.— С. 40-42.

Театральна культура Галичини в контексті європейського модерну (кінець ХІХ — перша чверть ХХ ст.) // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ, 2009—2010. — Вип. 17-18. — С. 205—211.

Чарнецький С. М. Нарис історії українського театру в Галичині. Третє видання/[упорядкув. Грицан А. В.; вступ. сл. А. Грицана, С. Хороба]. — Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2012.— 344 с.

Театральне життя Станіславівщини періоду німецької окупації (1941—1944 рр.) // Етнос і культура. Чосопис Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: збірник науково-теоретичних статей. Гуманітарні науки / [гол. ред В. І. Кононенко]— Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2011—2012.— № 8-9. — С. 139—139.

Духовна майстерня Миколи Якимечка (до 50-річчя від дня народження митця) // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — Івано-Франківськ, 2012—2013. — Вип. 26-27. — С. 267—272.

Земне і небесне Опанаса Заливахи // Етнос і культура. — Івано-Франківськ, 2013.

Hrytsan A. Serving Ukrainian Culture and Art / A. Hrytsan // Journal of Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. — 2019. — Vol. 6, no. 2. — С. 138—141. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jovspnu_2019_6_2_18

Грицан Анатолій. Два століття родинної династії Шкрібляків-Корпанюків. Етнос і культура. № 16-7. Івано-Франківськ, 2019—2020.

Анатолій Грицан. Двадцять років інституту мистецтв: шлях від становлення до успіху. Українське мистецтво, культура, освіта: актуальні проблеми, тенденції та перпективи розвитку: збірник наукових праць (за матеріалами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 25—28 травня 2021 р.) До 20-річчя Навчально-наукового інституту мистецтв ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника: Івано-Франківськ: «Фоліант», 2021. 152 с.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Основні театральні постановки
  • "Поема полум"яних літ" за п"єсою М. Свєтлова «Двадцать лет спустя».
  • М. Зарудний. «Тил».
  • М. Зарудний. «Пора жовтого листя».
  • Леся Українка. «Лісова пісня».
  • І. Франко «Украдене щастя».
  • М. Островський. «Свої люди — поквитаємося».
  • М. Старицький. «За двома зайцями».
  • І.Нечуй Левицький. "Кайдашева сім"я" (інсценізація Г.Макарчука).
  • М. Аксаков. «Червоненька квіточка».
  • С. Новицька. «Приборкання непокірливої або шкільна драма майже за Шекспіром».
  • В.Винниченко. «Закон».
  • «Стрибожий дарунок» (інсценізація за творами письменників «Покутської трійці» Леся Мартовича, Василя Стефаника і Марка Черемшини (інсценізація А. Грицана і І. Прокоп"яка).
  • «Між двома зайцями» — інсталяція за мотивами п"єси М. Старицького «За двома зайцями».
  • М. Куліш. «Мина Мазайло».
  • Н. Максимчук. «У всьому винен гороскоп» (у співпраці з І. Прокоп'яком).
  • «Старогалицькі бувальщини» (за творами драматургів діаспори 20-30-х рр. ХХ ст. Ю. Криця «Три капелюхи» та С. Креміня «Непорозуміння»).
  • Дм. Бортнянський. Опера «Сокіл».
  • І. Карпенко-Карий. «Безталанна».
  • С. Гулак-Артемовський. Опера «Запорожець за Дунаєм».
Основні театралізовані дійства
(у співпраці з н.а. України В. М. Нестеренком і з.п.к України Р. С. Братковським)
  • «Гомін віків» (до 1100-ліття Древнього Галича (1995) за участю Президента України;
  • 800-ліття міста Рогатина і 500-ліття Роксолани (1996);
  • ІХ Міжнародний Гуцульський фестиваль (1996, м. Коломия) за участю Президента України і Голови Верховної ради України;
  • Творчий звіт майстрів мистецтв і художніх колективів Прикарпаття у Національному палаці «Україна» у Києві (1996);
  • Перший Всеукраїнський фестиваль національно-патріотичної пісні і поезії «Воля-97» (1997, м. Івано-Франківськ);
  • Х Міжнародний Гуцульський фестиваль (1997, м. Надвірна) за участю Президента України;
  • Перше в Україні свято Державного Прапора України (1999);
  • Другий Всеукраїнський фестиваль національно-патріотичної пісні і поезії «Воля-99» (1999, м. Івано-Франківськ);
  • Літературно-мистецьке свято «Завальська Січ-2000».
  • Творчий звіт майстрів мистецтв і художніх колективів Прикарпаття у Національному палаці «Україна» у Києві (2001);
  • Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім'ї вольній, новій» (2001);
  • «Зоряний час університету» (до 75-річчя Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника) (2015, м. Івано-Франківськ);
  • Театралізована святкова академія з відзначення 150-ліття з дня народження Блаженного священномученика Григорія Хомишина (2017, м. Івано-Франківськ)

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесне звання «Заслужений працівник культури України»
  • Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України»
  • Почесний знак Голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Голови Івано-Франківської обласної Ради «2000 років Різдва Христового»
  • Медаль «За заслуги перед Прикарпаттям»
  • Медаль «За подвижництво в культурі»
  • Медаль «За заслуги перед університетом»
  • Медаль «150 років. Блаж. Священномученик Кир. Григорій Хомишин (1867—1917)»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://gk-press.if.ua/pomer-zasnovnyk-instytutu-mystetstv-pnu-im-v-stefanyka-anatolij-grytsan/

Посилання[ред. | ред. код]

  • http://esu.com.ua/search_articles.php?id=31740 [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Енциклопедія Сучасної України — Грицан Анатолій Васильович.
  • Грицан Анатолій // «Просвіта» Івано-Франківська: минуле й сучасне. За загальною редакцією В. Бойка. — Івано-Франківськ: Сіверсія, 2000. — 208 с. ISBN 966-7515-18-4.
  • Полум'я «Просвіти» // Качкан В. Хай святиться ім'я твоє: Історія української літератури і культури в персоналіях (ХІХ-ХХ ст.)/ Передм. д-ра філософських наук, проф. Олега Гриніва. — Книга п'ята. — Львів, 2002. — 472 с.; іл.
  • Грицан Анатолій // Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — 496 с.
  • Грицан Анатолій Васильович // Просвіта Івано-Франківська: минуле й сучасне. У двох книгах. Книга друга. За редакцією професора В. С. Бойка. — Івано-Франківськ. Видавництво «Нова Зоря», 2014. — 600 с. ISBN 978-966-7515-18-4.
  • Науковці України — Грицан Анатолій Васильович — http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/suak/corp.exe?&I21DBN=SAUA&P21DBN=SAUA&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21COLORTERMS=0&S21STR=0106143
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грицан_Анатолій_Васильович&oldid=40597265