Гусинський Тимофій Демидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимофій Демидович Гусинський
Народження 13 березня 1921(1921-03-13)
Мусіївка, Хорольський повіт, Кременчуцька губернія, Українська СРР
Смерть 7 жовтня 2013(2013-10-07) (92 роки)
Мусіївка, Хорольський район, Полтавська область, Україна
Поховання Мусіївка
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Роки служби 19401960
Звання  Полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки

Тимофій Демидович Гусинський (13 березня 1921 — 7 жовтня 2013) — радянський льотчик-винищувач, учасник Німецько-радянської війни.

Біографія[ред. | ред. код]

Тимофій Демидович народився 13 березня 1921 року в селі Мусіївка Покрово-Багачанського району (зараз — Хорольський) на Полтавщині у селянській родині. Голодні 1932-33 роки змусили велику сім'ю з восьми осіб переселитися до Казахстану до колгоспу імені Т. Г. Шевченка в Мартуцькому районі Актюбінської області.

Тимофій Демидович отримав семилітню освіту у 1938 році та вступив до Уральського сільськогосподарського технікуму (м. Уральськ) на агрономічне відділення, одночасно навчався в аероклубі. Після успішної здачі екзаменів за другий курс, в червні 1940 року залишився ще на місяць у технікумі, для проходження льотної практики в аероклубі. Після двох років теорії, піднявся у небо. Наприкінці липня, по закінченню льотної практики, повернувся льотчиком додому.

У листопаді 1940 року призваний до лав РСЧА служити у піхоті. В кінці 1941 року вступив у Краснодарську авіаційну школу пілотів. Завершував навчання в екстреному порядку, і в червні 1942 року направлений на Карельський фронт льотчиком-винищувачем. Там він був зарахований до 767-го авіаполку 122-ї авіаційної дивізії винищувачів, штаб якої перебував у Мурманську. Тут і прийняв своє перше бойове хрещення.

Петсамо-Кіркенеська операція почалася у жовтні 1944 року. Її основною метою було знищити сили 19-го стрілецького корпусу вермахту поблизу селища Петсамо (Північна Фінляндія) та перейти у наступ на Кіркенес (Північна Норвегія). Наземні війська наступали по всьому фронту. Авіація теж брала безпосередню участь у наступі.

7 жовтня 1944 року він ще з трьома льотчиками-винищувачами на «Як-9» вилетів на зміну іншій групі, яка прикривала радянські наземні війська. Над лінією фронту вони зустрілись із шестіркою «Ме-109». Між ними зав'язався повітряний бій. Було збито чотири німецьких «мессери», два — на рахунку Тимофія Гусинського. Жоден з радянських літаків не постраждав.

Після війни, через тридцять років, цей бій опише російський письменник Іван Іноземцев у своїй книзі «Крилаті захисники Півночі»[1].

Переможну весну Тимофій Демидович зустрічав за 10 кілометрів від Мурманська на своєму «рідному» аеродромі. Був демобілізований у 1960 році. Після демобілізації працював в ДТСААФ автотренером в м. Орел (Росія). Пізніше переїхав в Україну і з 1963 по 1993 рр. обіймав у м. Кіровограді різні посади: льотчика-інструктора при учбово-авіаційному центрі ДТСААФ, диспетчера школи вищої льотної підготовки, механіка протипожежного обладнання в обласному архіві.

Помер Гусинський Тимофій Демидович 7 жовтня 2013 року, похований на Мусіївському сільському цвинтарі.

Творчість[ред. | ред. код]

З 1995 року займався громадською та літературною роботою у спільнотах «Жменя» та «Євшан». З 2001 року — член Кіровоградського обласного літературного об'єднання «Степ». Видав поетичні збірки: «Себе и товарищам», «Крылатое сердце», «Гимн прожитому», «Сильні дружбою і братством»[2].

Нагороди[ред. | ред. код]

За свої подвиги отримав заслужені нагороди: три ордена «Червоної Зірки», орден Вітчизняної війни II ступеня та 20 медалей. У вже незалежній Україні отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. Бойко М. Долі: Біографічні нариси. — Глобине: Поліграфсервіс, 2004.- 142 с.- С. 6-10
  2. Віват — Г. Позняку, Т. Гусинському, слава — О. Полевіній…: Хроніка літературного життя // Кіровоградська правда.– 2006.– 13 травня. — С. 3.
  3. Гусинский Т. Д. Сильны дружбой и братством: 60–летию Великой Победы посвящается (поэма, стихи, мемуары, статья) / Т. Д. Гусинский.– Кировоград: КОД, 2005.– 124 с.
  4. Гусинський Т. «Живи, як Гусинський» / Т. Гусинський // Кіровоградська правда.– 2006.– 25 лютого.– С. 3: портр.
  5. Кращому асу // Народне слово.– 2010.– 17 червня. — С. 5
  6. Лисогор М. З любов′ю до «яшок» і поезії /М. Лисогор // Кіровоградська правда.– 2010.– 7 травня.– С. 5.
  7. Лісниченко Ю. Зустріч у школі Нейгауза / Ю. Лісниченко // Вечірня газета.– 2010.– 14 травня. — С. 8.
  8. Ніколаєвський В. Небо не кинув /В. Ніколаєвський // 21-й канал.– 2010.– 6 травня. — С. 3.
  9. «Стежина. Літературний часопис»: Випуск 164-й // Кіровоградська правда.– 2010.– 18 травня. — С. 7.
  10. Шкабой В. В память о подвигах в Кировоградском небе / В. Шкабой // Ведомости Плюс.– 2010.– 11 июня.– С. 1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Крилаті захисники Півночі»
  2. Гусинский Т. Д. Сильны дружбой и братством: 60–летию Великой Победы посвящается (поэма, стихи, мемуары, статья) / Т. Д. Гусинский.– Кировоград: КОД, 2005.– 124 с.