Гуцульське повстання на Різдво 1919
Гуцульське повстання на Різдво 1919 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Гуцульська Республіка | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Угорська Демократична Республіка | Гуцульська Республіка | ||||||
Командувачі | |||||||
Міхай Карої | Степан Клочурак | ||||||
Військові сили | |||||||
Спочатку 620 Пізніше 7,000 |
109 | ||||||
Втрати | |||||||
500 здалися без бою, кількість вбитих невідома | Невідомо, скоріш за все відсутні |
Гуцульське повстання на Різдво 1919 — визвольна боротьба гуцулів проти угорської окупації, що була проведена у ніч 7 січня 1919 року, у ході було захоплено 500 угорських солдат та воєнну техніку. Результатом стало звільнення всієї Закарпатської Гуцульщини та встановлення національної держави тоді як саме Угорську республіку захопили комуністи.
Передумови[ред. | ред. код]
8 листопада 1918 р. народні збори мешканців Ясіня та навколишніх сіл проголосували за возз'єднання закарпатської Гуцульщини з Україною та обрали Гуцульську Народну Раду (ГНР). До неї ввійшли 42 депутати, яку очолив Степан Клочурак.
Представники Гуцульської Народної Ради взяли участь у роботі Будапештського (10 грудня) та Сигітського (18 грудня) конгресів, які були скликані урядом Угорщини з метою визначення майбутнього Закарпаття. Гуцули найбільш різко виступили проти намагання залишити край у складі Угорщини.
Ситуація не сподобалася угорській владі, що називала цю територію своєю. Було надіслано великий угорський загін.
Народна влада відійшла у підпілля для приготування повстання.
У ніч проти 8 січня 1919 року угорців — близько 500 військовиків — майже без бою захопили в полон. 10 січня багатотисячне віче підтвердило прагнення закарпатської Гуцульщини до возз'єднання із ЗУНР.
Подальші події[ред. | ред. код]
13 січня 1919 Гуцульське військо, підсилене загоном УГА, розпочало наступ з метою визволення Мараморощини від угорської адміністрації та військ. Він проходив уздовж залізниці Ясіня — Сигіт. Піхоту прикривали два потяги, озброєні гарматами та кулеметами. За декілька днів, у боях за Білин, Рахів, Великий Бичків, угорські війська були розбиті. Були визволені всі українські населені пункти сучасної Рахівщини та лівобережжя Тиси (нині — на території Румунії). У Вишові (нинішня Румунія) визволителів зустріли урочистою процесією на чолі зі священиком, під синьо-жовтими прапорами. У визволених населених пунктах обирали старост, призначали військових комендантів. В установах запроваджували українську мову.
19 січня угорці спробували самі підняти повстання проте потяг з гуцульським військом приїхав та добив заколот. Республіка почала мирне життя.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Magocsi, Paul Robert; Pop, Ivan I. (June 2002). Encyclopedia of Rusyn History and Culture (book). Toronto: University of Toronto Press. pp. 237—238. ISBN 978-0-8020-3566-0. Retrieved 2009-06-23. Hutsul Republic.
- (in Ukrainian) ZUNR and national liberation movement in Transcarpathia in 1918—1919., Ukrayinska Pravda (21 November 2018)
- Klochurak, Stepan (1978). Do Voli (Strive for freedom: Memories) (book) (in Ukrainian). New York: The Carpathian Alliance. OCLC 17608529.
- Magocsi, Paul R. (1975). «The Ruthenian Decision to Unite with Czechoslovakia». Slavic Review. 34 (2): 360—381. doi:10.2307/2495193.