Гірниче право

Гірниче право (рос.горное право, англ. mining laws, нім. Bergrecht n) — сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з використанням надр Землі для видобування корисних копалин та для інших цілей, а також з охороною надр, що становлять державну власність.

Історія

Гірниче право відіграло особливу роль в становленні вільного підприємництва й нових виробничих відносин у гірничо-металургійних центрах феодальної Європи, слугувало запорукою правових взаємин при розбудові європейського промислу. Слід відмітити, що відповідні своєму часу гірничі закони існували вже в античну добу, але були втрачені й забуті. В епоху середньовіччя спроби введення деяких гірничих свобод були здійснені ще маркграфом Отто Майсенським у Шварцвальді, як намагання протиставити гірниче самоврядування монополії ордена цистерціанців. Перший гірничий статут був укладений архієпископом міста Тренто (Північна Італія) у 1208 р.

Взірцем високої професійної культури став «Королівський гірничий кодекс» Вацлава II (1300 р.). Він включав не тільки комплекс практичних рекомендацій щодо організації та веденню гірничих робіт, але й затверджував законні права на вільний характер гірничої справи, регламентував економічні відносини між гірниками, їх об'єднаннями (артілями), цеховим керівництвом, вкладниками грошей, власниками земель та державою в особі короля. Майже без змін цей кодекс був прийнятий на великих словацьких рудниках у Банській Штявниці (німецька назва — Шемніц) і під титулом «Шемницьке право» отримав широке розповсюдження у Центральній та Східній Європі.

Див. також

• гірниче законодавство
• гірничі відносини
• Гірниче право у середньовічній Європі

---

Законодавство у гірництві (рос. законодательство в горном деле, англ. mining laws, нім. Gesetzgebung f im Bergbau m) — гірничі відносини, що виникають у процесі діяльності гірничих підприємств, регулюються

• Конституцією України,
• Гірничим законом України, Законом «Про державну геологічну службу України»,
• Кодексом України про надра,
• Законами України

• «Про охорону навколишнього природного середовища»,
• «Про охорону праці»,
• Господарський кодекс України
• «Про пожежну безпеку»,
• «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»,
• «Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» та інш.,

а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема:

• міжгалузевими та галузевими правилами безпеки, що включають норми безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничо-шахтного та електротехн. устаткування, рудникового та кар'єрного транспорту, вимоги щодо провітрювання та протиаварійного захисту гірничих виробок, додержання пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля;
• міжгалузевими та галузевими правилами технічної експлуатації, що встановлюють вимоги та норми щодо ефективного безпечного та екологічно чистого проведення гірничих робіт, організації та управління виробництвом;
• єдиними правилами безпеки при підривних роботах, що встановлюють порядок зберігання, транспортування та використання вибухових матеріалів під час проведення гірничих робіт.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• Гірниче право [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.