Давня весна
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Давня весна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Автор | Леся Українка | |||
| Мова | українська | |||
| Написано | 1894 | |||
| Цикл | «Мелодії» | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
«Давня весна» — вірш Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач), написаний в 1894 p. Він увійшов до другої збірки поетеси «Думи і мрії» циклу «Мелодії» (цикл складається з 12 творів, більшість із яких має автобіографічний характер).
Історія написання[ред. | ред. код]
Вірш автобіографічний, пов’язаний із власними переживаннями поетеси, яка мала тяжку недугу й змушена була лежати, страждати через біль. У вірші «Давня весна» Леся Українка відтворила вплив весняної природи на свій хворобливий стан. У ньому поетеса возвеличила красу приходу весни, закликала вчитися бачити красу у навколишньому світі і цінувати її, адже завдяки їй людина здатна забути про свою хворобу і самотність. Вона зображує весну, як час, коли їй менше болить, коли відчувається прилив сил та енергії і з'являється прагнення насолоджуватися змінами, які відбуваються у природі та радіти від них.
Рід літератури[ред. | ред. код]
Вид лірики[ред. | ред. код]
Жанр[ред. | ред. код]
вірш.
Тема[ред. | ред. код]
зображення благотворного впливу приходу весни на ліричну героїню, яка занедужала.
Ідея[ред. | ред. код]
заклик бути оптимістом та жити в гармонії з природою.
Основна думка[ред. | ред. код]
«Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала».
Основний мотив[ред. | ред. код]
гармонійна єдність людини та природи утверджує оптимізм.
Композиція[ред. | ред. код]
Експозиція[ред. | ред. код]
«була весна...».
Зав'язка[ред. | ред. код]
буяння весняної природи та самотність хворої ліричної героїні.
Кульмінація[ред. | ред. код]
заглянула «у вікно до мене» весняна краса.
Розв'язка[ред. | ред. код]
«моя душа ніколи не забуде того дарунку».
Художні засоби[ред. | ред. код]
Епітети[ред. | ред. код]
«весна весела, щедра, мила», «летіла хутко», «співучії пташки», «зелений шум», «веселая луна», «весна ясна», «радісна весна», «білесенькі квітки», «в тісній хатині», «весняна воля», «любий гай».
Порівняння: «летіла хутко, мов стокрила».
Персоніфікація[ред. | ред. код]
«весна…промінням грала, сипала квітки,…летіла хутко», «усе загомоніло — зелений шум, веселая луна», «весна…друнки всім несе…, дару не придбала, мене забула», «весна … не забула», «заглянули… гілки», «замиготіло листячко», «вітер … заспівав», «прилинули пісні», «гай свій відгук з ним прислав», «душа… не забуде», «весна дала, … за вікном цвіла».
Риторичні оклики[ред. | ред. код]
«Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!»
«Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!»
«Ні, не забула!»
Риторичне ствердження[ред. | ред. код]
«Весни такої не було й не буде, як та була, що за вікном цвіла».
Заперечення[ред. | ред. код]
«Мене забула радісна весна» — «Ні, не забула!»; «Весни такої не було й не буде» — «Як та була»; «Дарунки всім несе» — «Для мене тільки дару не придбала».
Антитеза (протиставлення)[ред. | ред. код]
«Співало все, сміялось і бриніло,
я лежала хвора и самотна».
Синоніми[ред. | ред. код]
ожило, загомоніло; співало, бриніло.
Пестливі слова[ред. | ред. код]
листячко, білесенькі.
Художні образи[ред. | ред. код]
весна (пробудження, молодість), природа (радість та краса), дарунки (приємність, сподівання), любий гай (рідна земля), весняна воля (заклик до активного життя), пісні (радіти життю), вікно хатини (привіт зі щасливого світу).
Зорові образи [ред. | ред. код]
весна-дівчина сипала квітки, співучії пташки, природа ожила, дарунки, яблуневі гілки, листячко зелене, вікно моєї хатини, гай, цвіт.
Образи кольорів[ред. | ред. код]
зелений шум дерев, листячко зелене, білесенькі квітки.
Слухові образи[ред. | ред. код]
співучії пташки, весела луна, усе загомоніло, зелений шум, співало все, сміялось і бриніло, прилинув вітер … заспівав, пісні пташині.
Віршований розмір[ред. | ред. код]
п'ятистопний ямб
Римування[ред. | ред. код]
АБАБ (перехресне римування)
Все ожило, усе загомоніло —
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
я лежала хвора и самотна.
Рими[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Давня весна |
мила стокрила, квітки – пташки, загомоніло — бриніло, луна – самотна, настала – придбала, ясна – весна, мене – зелене, гілки – квітки, хатині – пташині, заспівав – прислав, забуде – буде, дала – цвіла.