Давтян Яків Христофорович
| Давтян Яків Христофорович | |
|---|---|
| вірм. Հակոբ Քրիստափորի Դավթյան | |
 | |
| Народився |
10 жовтня 1888 Yuxarı Əylisd, Нахічеванський повітd, Еріванська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
28 липня 1938 (49 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | дипломат, політик, розвідник |
| Alma mater | Перша тифліська чоловіча гімназіяd |
| Знання мов | вірменська і російська |
| Заклад | People's Commissariat for Foreign Affairs of the Russian SFSRd[1] і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого |
| Членство | КПРС[1] і Всесоюзне товариство старих більшовиків |
| Партія | Російська соціал-демократична робітнича партія |
| У шлюбі з | Максакова Марія Петрівна |
Давтян Яків Христофорович (Давидов)[2] (вірм. Հակոբ Քրիստափորի Դավթյան, 10 жовтня 1888, Еріванська губернія, Російська імперія ― 28 липня 1938, розстрільний полігон «Комунарка», СРСР) ― російський та радянський політичний діяч вірменського походження. Перший очільник Іноземного відділу (ІНВ) ВНК при НКВС РРФСР, дипломат та агент радянських спецслужб.
Біографія[ред. | ред. код]
1907 року розпочав навчання в СПбДУ та паралельно брав участь в роботі Петербурзької організації РСДРП (б). В кінці цього ж року був арештований за революційну діяльність та пропаганду.
В 1908 емігрував до Бельгії, де продовжив своє навчання та отримав диплом інженера. Був членом соціалістичної Бельгійської робочої партії, а також підтримував зв'язок з російськими емігрантськими організаціями.
Під час Першої світової війни був арештований окупаційними військами та пробув у в'язниці міста Аахен 8 місяців. Згодом завдяки Адольфу Йоффе Давтян був звільнений та повернувся 1918 року до Росії.
З вересня 1918 по лютий 1919 був заступником голови московського губсовнархозу Інеси Арманд.
З 1920 року працює у НКВС, а з листопада 1920 по серпень 1921 є першим очільником Іноземного відділу (ІНВ) ВНК при НКВС РРФСР.
Дипломатична служба[ред. | ред. код]
Лютий – вересень 1922 ― уповноважений представник РРФСР у Литві;
1925 – 1927 ― радник уповноваженого представника РРФСР у Китаї та радник уповноваженого представника СРСР у Франції;
серпень 1927 – вересень 1930 ― уповноважений представник СРСР у Персії;
вересень 1932 – березень 1934 ― уповноважений представник СРСР у Греції;
з квітня 1934 ― уповноважений представник СРСР у Польщі.
Також був ректором СПбПУ.[3]
Арешт та розстріл[ред. | ред. код]
В 1937 був відкликаний з Варшави до Москви та арештований 21 листопада 1937 за участь в контрреволюційній терористичній організації. Список арештованих, до якого входив і сам Давтян, був особисто підписаний Сталіним та Молотовим. 28 липня 1938 року ВКВС засудила його до страти і втой же день він був розстріляний.
Давтян був посмертно реабілітований 25 квітня 1957 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Давыдов Яков Христофорович. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 30 червня 2021.
- ↑ История СПбПУ. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Антонов В. С., Карпов В. Н. Тайные информаторы Кремля. Нелегалы. — М.: ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2002. — 352 с. — (Досье). — 5000 экз. — ISBN 5-94849-019-X.
- Антонов В. С., Карпов В. Н. Расстрелянная разведка. — М.: Международные отношения, 2008. — 304 с. — (Секретные миссии). — 2000 экз. — ISBN 978-5-7133-1328-9.
- Колпакиди А. И., Прохоров, Д. П. Внешняя разведка России. — М., СПб.: ОЛМА Медиа Групп, 2001. — 511 с. — (Досье). — 10 000 экз. — ISBN 5-224-02406-4.