Данченко Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данченко Микола Олександрович
Народження 21 січня 1958(1958-01-21) (66 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Київський державний художній інститут (1982)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Стороженко Микола Андрійович і Чеканюк Вілен Андрійович
Працівник Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка радянських художників України
Батько Данченко Олександр Григорович
Мати Данченко Олександра Степанівна

Микола Олександрович Да́нченко (нар. 21 січня 1958, Київ — січень 2022, Київ) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Син графіка Олександра Данченка і мистецтвознавця Олександри Данченко.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 січня 1958 року в місті Києві. 1982 року закінчив Київський художній інститут, де його викладачами були зокрема Микола Стороженко, Вілен Чеканюк.

Упродовж 1982—1992 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 2005 року — викладач кафедри монументально-декоративного мистецтва Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. Жив у Києві, в будинку на вулиці Курганівській, № 3, квартира 22[1].

Помер у січні 2022 року[2].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює в галузі монументального (вітраж, мозаїка) і станкового живопису, станкової і книжкової графіки. Серед робіт:

монументальні твори
  • цикл вітражів та мозаїки в середній школі смт Затоки Одеської області (1982—1983);
  • цикли розписів
    • «Молодь і світ» в Будиноку культури міста Новограда-Волинського Житомирської області (1986);
    • «Пошуки коріння. Потоки інформації» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1988);
    • «Пробудження» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1990);
    • «Україна крізь сторіччя» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1991);
    • «Жовта битва» в середній школі смт Чуднева Житомирської області (1995);
    • в офісі «Укркоопреклами» в Києві (2002);
живопис
  • «Затемнення» (1994);
  • «Краєвид після битви» (1994);
  • «Червона битва» (1994);
  • «Повернення із зірок» (1994);
  • «Блакитне весілля» (1994);
  • «Олександр Меншиков у Батурині» (1995);
  • «Учитель та Учні (Таємна вечеря)» (1995);
  • «Виселення (Чорнобиль)» (1996);
  • «Жовтий двобій» (1997);
  • «Конотопська битва. Рік 1659» (2006).

Брав участь у художніх виставках з 1979 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1995 і 1997 роках.

Окремі роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» в Батурині.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 41 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  2. Виставка: «А ми тую славу збережемо»

Література[ред. | ред. код]