Джеймс Деммел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Деммел
Народився 19 жовтня 1955(1955-10-19) (68 років)
Піттсбург, Пенсільванія, США
Країна  США
Діяльність математик, інформатик, інженер, викладач університету
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут
Університет Каліфорнії (Берклі)
Галузь математик, математика[1], інформатика[d][1], лінійна алгебра[1] і інформатика[1]
Заклад Нью-Йоркський університет
Університет Каліфорнії (Берклі)[2]
Науковий керівник Кехен Вільям Мортон
Аспіранти, докторанти Huan Rend[3]
Plamen Stefanov Koevd[3]
Tzu-Yi Chend[3]
David Thomas Blackstond[3]
Jiawang Nied[3]
Richard Vuducd[3]
Mark Hoemmend[3]
David Samuel Bindeld[3]
Grey Ballardd[3]
Edward Jason Riedyd[3]
Erin Carsond[3]
Michael Andersond[3]
Narayanan Sundaramd[3]
David Garmired[3]
Aditya Devarakondad[3]
Sherry Lid
Edgar Solomonikd[4]
Членство Інститут інженерів з електротехніки та електроніки
Національна академія наук США
Національна інженерна академія США
Association for Computing Machinery
Американська академія мистецтв і наук
Товариство з промислової та прикладної математики[5]
Американське математичне товариство[6][7]
Нагороди
Особ. сторінка cs.berkeley.edu/~demmel/

CMNS: Джеймс Деммел у Вікісховищі

Джеймс Уелдон Деммел (нар. 1955 року) — американський математик та інформатик, доктор технічних наук, Заслужений професор математики і комп'ютерних наук в університеті Каліфорнії, Берклі.

Навчання[ред. | ред. код]

Джеймс Деммель здобув ступінь бакалавра в Каліфорнійському технологічному інституті, який закінчив у 1975 році за спеціальністю математика. У 1983 році він отримав ступінь доктора філософії (Ph.D.) в галузі комп'ютерних наук в Каліфорнійському університеті в Берклі під керівництвом Вільяма Кехена. Тема його дисертації Жорданова нормальна форма чисельного аналітика (A Numerical Analyst's Jordan Canonical Form).[8] Після шести років роботи в Нью-Йоркському університеті він переїхав до Берклі в 1990 році.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Джеймс Деммель відомий за його доробком до LAPACK — бібліотеки підпрограм для числової лінійної алгебри, та загалом, за дослідження в галузі чисельних алгоритмів поєднуючи математичну строгість із високоефективними реалізаціями. «Prometheus», паралельний багатогалузевий розв'язувач кінцевих елементів (СЕ) написаний Деммелем, Марком Адамсом та Робертом Тейлором, виграв премію Карла Бенца на Конференції АСМ/ІЕЕЕ з суперкомп'ютерів 1999 року та премію Гордона Белла для Адамса та його співробітників на тій же конференції в 2004 році.[9]

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Джеймс Деммель був обраний членом Національної інженерної академії в 1999 році,[10] членом Асоціації обчислювальної техніки в 1999 році та увійшов до складу Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (IEEE) в 2001 році. Також він став співробітником SIAM у 2009 році і членом Національної академії наук США в 2011 році.[11][12]

Джеймс Деммель був одним з двох вчених удостоєних у 1986 році Премії Леслі Фокса за чисельний аналіз.[13] у 1993 році Деммель виграв премію Джеймса Вілкінсона у галузі чисельного аналізу і наукових обчислень, а в 2010 році він здобув премію IEEE Sidney Fernbach Award «за наукове лідерство у створенні адаптивного, інноваційного та високопродуктивного програмного забезпечення з лінійної алгебри».[14][15]

У 2012 році він став стипендіатом Американського математичного товариства.[16] Він також отримав премію ім. Чарльза Беббіджа від IEEE у 2013 році.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Джеймс Деммель одружений з Кетрін Елік, директоркою-помічницею лабораторії обчислювальної техніки в Каліфорнійському університеті в Берклі[17] та співробітницею ACM і професоркою електротехніки та комп'ютерних наук в Національній лабораторії імені Лоренса в Берклі.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. https://www2.eecs.berkeley.edu/Faculty/Homepages/demmel.html
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. https://aspire.eecs.berkeley.edu/publication/probably-efficient-algorithms-for-numerical-tensor-algebra/
  5. https://www.siam.org/prizes-recognition/fellows-program/all-siam-fellows?page=1
  6. http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
  7. http://www.ams.org/news?news_id=1680
  8. Джеймс Деммел(англ.) в проєкті «Математична генеалогія»..
  9. Supercomputing 2004 Awards [Архівовано 4 лютого 2009 у Wayback Machine.], retrieved 2011-05-04.(англ.)
  10. NAE Elects New Members [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.], SIAM, May 22, 1999.
  11. Bashor, Jon (3 травня 2011). Berkeley's James Demmel Elected to National Academy of Sciences. Lawrence Berkeley National Laboratory. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 6 червня 2011.
  12. Members and Foreign Associates Elected [Архівовано 2011-05-07 у Wayback Machine.], National Academy of Sciences, May 3, 2011.(англ.)
  13. Past prizewinners [Архівовано 2011-05-22 у Wayback Machine.], 13th Leslie Fox Prize for Numerical Analysis, June 22, 2007.
  14. UC Berkeley Professor James Demmel Receives 2010 IEEE Computer Society Sidney Fernbach Award [Архівовано 2011-06-04 у Wayback Machine.], HPCwire, September 30, 2010.
  15. James W. Demmel, 2010 Sidney Fernbach Award Recipient [Архівовано 30 травня 2013 у Wayback Machine.], IEEE Computer Society, retrieved 2011-05-04.(англ.)
  16. List of Fellows of the American Mathematical Society [Архівовано 20 серпня 2013 у Wayback Machine.], retrieved 2012-11-10.
  17. Wong, Patty (14 лютого 2002), Faculty Couples Keep Love Alive at Work, The Daily Californian, архів оригіналу за 1 липня 2012, процитовано 27 квітня 2018.
  18. [1] [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Lawrence Berkeley National Laboratory, retrieved 2014-10-13.

Посилання[ред. | ред. код]