Джеремі Інгленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеремі Інгленд
Народився 1982(1982)
Бостон, США
Діяльність фізик, викладач університету
Alma mater
Галузь фізика[2], ШІ[2], машинне навчання[2], evolutionary theoryd[2], self-organizing systemd[2] і термодинаміка[2]
Заклад Массачусетський технологічний інститут
Принстонський університет
Технологічний інститут Джорджії
Науковий керівник Vijay Panded
Нагороди
Особ. сторінка englandlab.com

Джеремі Інгленд (англ. Jeremy England) — американський фізик, який використовує аргументи статистичної фізики для пояснення спонтанного виникнення життя, а отже, й сучасного синтезу еволюції.[3][4][5][6] Інгленд називає цей процес «адаптацією, орієнтованою на дисипацію».[7]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Мати Інгленда була донькою польських євреїв, що пережили голокост, тоді як його батько був непрактикуючим лютеранцем.[8] Інгленд народився у Бостоні,[9] а виріс у коледжному місті в Нью-Гемпширі. Його виховували як єврея, але він не вивчав іудаїзму, поки не почав відвідувати аспірантуру Оксфордського університету. Зараз він вважає себе ортодоксальним євреєм.

Інгленд здобув ступінь бакалавра з біохімії в Гарварді у 2003 році. Отримавши стипендію Родса, він навчався в коледжі Сент-Джонс в Оксфорді з 2003 по 2005 рік. 2009 року він здобув ступінь доктора філософії з фізики у Стенфорді.[10] 2011 року Інгленд зайняв посаду доцента кафедри фізики Массачусетського технологічного інституту.[9] У 2019 році він приєднався до GlaxoSmithKline як старший директор зі штучного інтелекту та машинного навчання.[11]

Теоретична робота[ред. | ред. код]

Інгленд розробив гіпотезу щодо фізики походження життя, яку він сам окреслює словами «адаптація, орієнтована на дисипацію» (англ. dissipation-driven adaptation), тобто адаптація матерії, спричинена необхідністю дисипації енергії (зростання ентропії).[3][4][6] Згідно з цією гіпотезою, випадкові групи молекул можуть самоорганізовуватися для більш ефективного поглинання та розсіювання тепла з навколишнього середовища. Його гіпотеза стверджує, що такі самоорганізовані системи є невід'ємною частиною фізичного світу.[8] За словами самого Джеремі Інгленда в інтерв'ю журналу Quanta Magazine, походження та подальша еволюція життя випливають із фундаментальних законів природи, і «не повинні викликати здивування так само, як його не викликає каміння, що котиться вниз».[12]

Гіпотеза вже має перші підтвердження у формі комп'ютерних симуляцій (результати досліджень було опубліковано у наукових журналах PNAS та PRL 2017 року), однак наразі вони підтримують радше загальну ідею адаптації матерії, тоді як питання виникнення життя все ще залишається спекулятивним.[12]

Едвард Дж. Ларсон, історик науки та лауреат Пулітцерівської премії, сказав, що якщо Інгленд зможе довести правдивість своєї гіпотези, «він може бути наступним Дарвіном».[8]

У популярній культурі[ред. | ред. код]

Інгленд та його теорія «адаптації, орієнтованої на дисипацію», є важливим елементом роману Дена Брауна «Джерело». Щоправда, Джеремі Інгленд заперечує будь-який безпосередній зв'язок із однойменним персонажем книги, та стверджує, що йому не було відомо про згадку його імені чи його наукової гіпотези в цій книзі до її виходу.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Curriculum Vitae- Jeremy L. England (PDF), EnglandLab.com, архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2021, процитовано 17 грудня 2014
  2. а б в г д е Czech National Authority Database
  3. а б Wolchover, Natalie (28 січня 2014). A New Physics Theory of Life. Scientific American. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  4. а б Massachusetts physicist claims he solved mystery of how life emerged from matter. RT. 23 січня 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  5. Tafarella, Santi (28 січня 2014). Dissipation-Driven Adaptive Organization: Is Jeremy England The Next Charles Darwin?. Prometheus Unbound. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  6. а б Jones, Orion (9 грудня 2014). MIT Physicist Proposes New "Meaning of Life". Big Think. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 11 грудня 2014.
  7. Perunov, Nikolai; Marsland, Robert; England, Jeremy (2016). Statistical Physics of Adaptation. Physical Review X. 6 (2): 021036. arXiv:1412.1875. Bibcode:2016PhRvX...6b1036P. doi:10.1103/PhysRevX.6.021036.
  8. а б в Meet the Orthodox Jewish physicist rethinking the origins of life [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.]" by Simona Weinglass, The Times of Israel, October 29, 2015.
  9. а б Faculty biography of Jeremy England [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.], MIT Dept. of Physics, accessed Jan. 9, 2015.
  10. England, Jeremy. Curriculum Vitae. englandlab. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
  11. GlaxoSmithKline recruits a new coach and top player for their AI/ML team out of Genentech and MIT. San Francisco Biotechnology Network News. 11 липня 2019. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  12. а б Wolchover, Natalie. First Support for a Physics Theory of Life. Quanta Magazine. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2019.
  13. Statement on Origin. englandlab.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 13 листопада 2019.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]