Джоселін Белл Бернелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бернелл.
Ця особа має подвійне британське прізвище[en] Белл Бернелл. «Белл» є не середнім іменем, а невіддільною частиною прізвища.
Джоселін Белл Бернелл
англ. Jocelyn Bell Burnell
Ім'я при народженні англ. Susan Jocelyn Bell Burnell
Народилася 15 липня 1943(1943-07-15)[1] (80 років)
Lurgand, Арма, Північна Ірландія, Велика Британія
Місце проживання Арма
Країна  Велика Британія
Діяльність астроном, астрофізикиня, фізик
Alma mater Університет Глазго
Галузь = астрономія
Заклад Відкритий університет
Університет Саутгемптона
Університетський коледж Лондона
Батський університетd
Посада президент[d][2], President of the Royal Society of Edinburghd, чинний президентd[3] і канцлер[4]
Науковий керівник Ентоні Х'юїш
Членство Національна академія наук США[5][6]
Лондонське королівське астрономічне товариство
МАС[5][7]
Американське астрономічне товариство[5][8]
Американське філософське товариство
Американська академія мистецтв і наук[9]
Лондонське королівське товариство[10]
У шлюбі з Martin Burnelld
Діти Gavin Burnelld
Нагороди
дама-командор ордена Британської імперії

Beatrice M. Tinsley Prized (1986)

член Лондонського королівського товариства (2003)

медаль Гершеля (1989)

Albert A. Michelson Medald (1973)

100 жінок (BBC) (2014)

член Королівського товариства Единбургаd (2004)

Премія пам'яті Роберта Оппенгеймераd (1978)

Велика медаль Французької академії наук (2018)

премія Майкла Фарадея (2010)

Премія Магелланаd (2000)

Special Breakthrough Prize in Fundamental Physicsd (2018)

Лекція Карла Янського (1995)

Королівська медаль (2015)

золота медаль Вищої ради з наукових дослідженьd (11 червня 2015)

Fellow of the Institute of Physicsd

Почесний доктор Університету Валенсіїd (2017)

почесний доктор Гарвардського університетуd (2007)

honorary degree of the University of Leedsd (2000)

honorary doctor of the University of Sussexd (1997)

honorary doctor of Durham Universityd (2007)

почесний доктор Університету Макгіллаd (2015)

honorary doctorate from the University of Albertad (2016)

honorary doctor of the Willamette Universityd (2019)

honorary Fellow of the Learned Society of Walesd (2020)

медаль Карла Шварцшильда (2021)

 медаль Коплі

Esther Hoffman Beller Lectureshipd (2021)

Sven Berggren prized (2012)

Президентська медаль (2017)

премія Жуля Жансена (2022)

Swarthmore Lectured

Премія пам'яті Ріхтмаєра (2023)

Edinburgh Medald (1999)

Джоселін Белл Бернелл — запис голосу.
При проблемах гляньте в довідку.
Особ. сторінка www2.physics.ox.ac.uk/contacts/people/bellburnell
CMNS: Джоселін Белл Бернелл у Вікісховищі

Сьюзен Джоселін Белл Бернелл (15 липня 1943(1943-07-15), Lurgand, Арма) — британський астрофізик. Першовідкривачка нового класу астрономічних об'єктів — пульсарів.

Член Королівського товариства Единбурга (2004), його президент в 2014-2018 роках (перша жінка на цій посаді); член Лондонського королівського товариства (2003) і Американського філософського товариства (2016), іноземний член Національної академії наук США (2005). Відзначена медаллю Гершеля (1989) та іншими відзнаками.

Біографія[ред. | ред. код]

Сьюзен Джоселін Белл народилася в сім'ї архітектора, який, зокрема, був головним архітектором планетарію в Армі. Батько її був великий любитель читання, і вже незабаром книги з астрономії з його бібліотеки відкрила для себе і його дочка. Вона виросла в Лургані, відвідувала там коледж, в якому дівчаткам не дозволяли вивчати науку, поки це не було опротестовано їх батьками та іншими особами. У 11 років вона не склала іспит, і батьки відправили її в йоркську школу-інтернат для квакерів, де на неї справив великий вплив вчитель фізики. Після закінчення школи в 1961 році Белл вступила до університету Глазго і через чотири роки отримала ступінь бакалавра натурфілософії (фізики). Потім вона вступила до аспірантури Кембридзького університету.

Внесок у науку[ред. | ред. код]

Бувши аспірантом, Белл стала першовідкривачем пульсарів — разом зі своїм науковим керівником Ентоні Г'юїшем. Той розробив радіотелескоп для спостереження компактних джерел радіовипромінювання, наприклад, квазарів, який побудували своїми руками кілька студентів, включаючи Белл. Під керівництвом Г'юїша вона, збираючи матеріал для дисертації, поодинці займалася експлуатацією радіотелескопу і переглядом записів його самописців, а їх за день накопичувалося понад 30 метрів, в пошуках сигналів від компактних джерел. Белл навчилася відрізняти шуми від потрібних сигналів. Через півтора-два місяці після початку пошуку вона звернула увагу на дивні речі в записах: деякі їх відрізки не були схожі ані на сигнал від компактного джерела, ані на шуми й належали до однієї й тієї ж ділянки неба. Белл припустила, що це сигнали від точкового джерела — зорі, однак проміжок між імпульсами був занадто малий для змінних зірок — всього лише секунда з третиною. Г'юїш вважав, що ці сигнали пов'язані з людською діяльністю. Однак Белл продовжила їх вивчення і зуміла переконати Г'юїша провести більш детальне дослідження, в результаті якого гіпотеза про їх земне походження відпала. Були залучені й інші дослідники. Також не відкидалася можливість, що це були сигнали радіомаяка від позаземної цивілізації, джерело сигналу навіть отримало позначення «LGM-1» (від англ. Little green men — «маленькі зелені чоловічки»). Однак незабаром Белл виявила ще три сигнали приблизно такої ж періодичності, що виходили з трьох зовсім інших ділянок неба, і стало ясно, що це сигнали від представників нового класу астрономічних об'єктів.[11].

Дослідники направили дві статті в журнал «Nature»: першу — про відкриття першого пульсара, за сучасними уявленнями це — нейтронна зірка, що швидко обертається, PSR B1919+21[en], і другу — про відкриття наступних трьох. У першій з цих статей, що вперше оголосила про відкриття пульсарів, було зазначено п'ять авторів; ім'я Г'юїша стояло першим, другим було ім'я Белл. Шведська королівська академія наук в своєму прес-релізі в 1974 році Нобелівської премії в галузі фізики нагородила Райлі та Г'юїша за новаторську роботу в області астрофізика, з особливою згадкою роботи Райлі над апертурним синтезом і вирішальної ролі Хьюіша у відкритті пульсарів. Таким чином, Г'юїш був відзначений Нобелівською премією разом з доктором Мартіном Райлі — без включення Белл, що стало спірним і викликало різкий осуд з боку астронома сера Фреда Хойла, також учня Г'юїша.

Український радянський астроном Йосип Шкловський, лауреат медалі Кетрін Брюс 1972 року, що був одним з небагатьох, хто відзначив внесок Джоселін Белл в розвиток світової астрономії: на генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу в 1970 році він сказав їй, що вона зробила найбільше астрономічне відкриття XX століття.

З 1991 року вона була професором Відкритого університету.

У 2001-2004 роках — декан наук в Університеті Бата[en].

У 2002—2004 роках президент Королівського астрономічного товариства.

У 2008—2010 роках — президент Інституту фізики; тимчасовий виконувач обов'язків президента після смерті свого наступника, Маршалла Стонхейма, на початку 2011 року, до жовтня, коли президентом став сер Пітер Найт.

У 2013 році називалася серед ста найвпливовіших жінок Великої Британії за версією «Бі-бі-сі».

З жовтня 2014 року президент Королівського товариства Единбурга. У квітні 2018 року на цій посаді її змінила Енн Гловер.

З лютого 2018 року ректор (канцлер) шотландського Університету Данді.

Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (2018)

Суперечка за Нобелівську премію[ред. | ред. код]

Те, що Белл не отримала визнання в Нобелівської премії з фізики 1974 року, з того часу є предметом суперечок. Вона допомогла побудувати Міжпланетний сцинтиляційний масив за два роки і спочатку помітила аномалію, іноді переглядаючи до 29 м паперових даних за ніч. Пізніше Белл стверджувала, що вона повинна була наполегливо повідомляти про аномалії перед обличчям скептицизму від Г'юїша, який спочатку наполягав на тому, що це було через втручання і техногенного характеру. Вона розповіла про зустрічі, проведені Г'юїшем і Райлі, на які вона не була запрошена. У 1977 році вона прокоментувала питання: «По-перше, суперечки про демаркацію між керівником і студентом завжди важкі, й, імовірно, їх неможливо вирішити. По-друге, саме керівник несе остаточну відповідальність за успіх або провал проєкту. Ми чуємо про випадки, коли керівник звинувачує свого учня в невдачі, але ми знаємо, що це в основному провина керівника. Мені здається, справедливо, що він також виграє від успіхів. По-третє, я вважаю, що нобелівські премії принизили б їх, якби вони були присуджені студентам-дослідникам, за винятком надзвичайних випадків, і я не вірю, що це один з них. Нарешті, я не засмучена через це — зрештою, я в хорошій компанії, чи не так?».[джерело?]

Особисте життя[ред. | ред. код]

В 1968 році вийшла заміж за Мартіна Бернелла — чиновника місцевого уряду. Пара розлучилася у 1993 році. Має сина Гевіна Бернелл, який є членом групи фізики конденсованого стану в Університеті Лідса.

Квакерська діяльність і переконання[ред. | ред. код]

Зі шкільних років вона була активним квакером і працювала клерком на сесіях Британських щорічних зборів в 1995, 1996 і 1997 роках. Вона виступила зі «Свартморською лекцією[en]» під назвою «англ. Broken for Life», на щорічних зборах в Абердіні 1 серпня 1989 року, і була пленарним доповідачем на Генеральній конференції друзів США у 2000 році. Вона розповіла про свої особисті релігійні переконання в інтерв'ю з Джоан Бейквелл[en] у 2006 році.

Белл Бернелл працювала в «Комітеті зі свідчень про світ і соціальних свідчень квакерів», який в лютому 2007 року підготував документ «Взаємодія з квакерськими свідоцтвами: інструментарій». У 2013 році вона виступила з лекцією Джеймса Бекхауса, яка була опублікована в книзі під назвою «Астроном-квакер рефлексує: Чи може вчений бути релігійним?», де Бернелл розмірковує про те, як космологічне знання може бути пов'язано з тим, що говориться в Біблії, квакерстві або християнській вірі.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Удостоєна також почесних ступенів від близько 36 інституцій, зокрема почесний доктор Гарвардського (2007) і Абердинського (2013) університетів.

Доробок[ред. | ред. код]

  • Burnell, S. Jocelyn (1989). Broken for Life. Swarthmore Lecture. London: Quaker Home Service. ISBN 978-0-85245-222-6.
  • Riordan, Maurice; Burnell, S. Jocelyn (27 October 2008). Dark Matter: Poems of Space. Calouste Gulbenkian Foundation. ISBN 978-1-903080-10-8.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ McGrayne S. B. Nobel Prize Women in Science — 2 — Joseph Henry Press, 2001. — С. 357. — ISBN 978-0-309-07270-0
  2. ↑ https://ras.ac.uk/news-and-press/news/professor-jocelyn-bell-burnell-wins-special-breakthrough-prize
  3. ↑ https://rse.org.uk/professor-sir-john-ball-elected-new-president-of-the-royal-society-of-edinburgh/
  4. ↑ https://app.dundee.ac.uk/news/2018/dame-jocelyn-bell-burnell-appointed-chancellor-of-the-university-of-dundee.php
  5. ↑ а б в NNDB — 2002.
  6. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/20010086.html
  7. ↑ https://www.iau.org/administration/membership/individual/4706/
  8. ↑ https://aas.org/individual-membership/honorary-members
  9. ↑ https://www.amacad.org/person/jocelyn-bell-burnell
  10. ↑ Fellows Directory
  11. ↑ S. Jocelyn Bell Burnell. Petit four // Annals New York Academy of Sciences. — 1977. — Т. 302. — С. 685—689. Архівовано з джерела 13 липня 2012. Процитовано 2012-03-12.
  12. ↑ Franklin Institute.
  13. ↑ Fi.edu.
  14. ↑ Walter, 1982, с. 438.
  15. ↑ AIoP, 1978, с. 68.
  16. ↑ Aas.org, 1986.
  17. ↑ RAS.
  18. ↑ Jansky Home Page.
  19. ↑ APS, 2008.
  20. ↑ The Royal Society.
  21. ↑ Who's Who, 2017.
  22. ↑ QVMAG, 2016.
  23. ↑ Bell Burnell, 2013a.
  24. ↑ TU Wien, 2013.
  25. ↑ Royal Society.
  26. ↑ Womenoftheyear.co.uk.
  27. ↑ Institute of Physics, 2017.
  28. ↑ Académie des sciences, 2018.
  29. ↑ Ouellette, 2018.
  30. ↑ Bell Burnell, 2019.
  31. ↑ RAS Gold Medal, 2021.
  32. ↑ The Irish News, 2021.
  33. ↑ BBC: Copley, 2021.
  34. ↑ Astronomische Gesellschaft, 2021.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джоселін_Белл_Бернелл&oldid=42430732