Дзвіночок (часопис)
.jpg) | ||||
| Тип | місячник | |||
|---|---|---|---|---|
| Мова | українська | |||
| Видавець | Українська преса (концерн) | |||
| Формат | A4 | |||
|
| ||||
| Засновано | 1931 | |||
| Власник | Тиктор Іван Микитович | |||
| Головний редактор | Диркавець Леся Яківна | |||
| Припинення публікацій | 1939 | |||
| Головний офіс |
Львів (1931-1939), Рогатин (1993-2004), Івано-Франківськ (з 2004) | |||
| Наклад | 10 тис. | |||
«Дзвіночок» — часопис-місячник для дітей з бібліотекою «Ранок», заснований у 1931 році Іваном Тиктором у Львові. Видавався до 1939 року. Відроджено у 1993 році Лесею Пилип'юк-Диркавець у Рогатині, з 2004 в Івано-Франківську.
Тематика[ред. | ред. код]
У рекламному матеріалі «Під увагу добрим родичам!» І. Тиктор зазначав, що часопис буде гарно оформленим, цікавим за змістом і повчальним для дітей молодшого шкільного та дошкільного віку[1].
Часопис публікував матеріали виховного, пізнавального та розважально-пізнавального характеру для дітей різного рівня розвитку:
- виховання патріотичних почуттів — твори героїчної тематики, зокрема публікації про дітей-героїв і ознайомлення дітей з героїчними постатями української історії та недавніх визвольних змагань;
- матеріали на реліґійні теми, зокрема про відзначення християнських свят з віршами на відповідні теми, з текстами сценок та декламацій для дітей;
- вивчення основних слів німецької та англійської мов для повсякденного спілкування;
- пісні з нотами та малюнками-рухами до них;
- казки, віршики, сміховинки, ігри та жарти для дітей дошкільного віку, що супроводжувались смішними ілюстраціями (художник — Е. Козак).
У кожному з 94 номерів журнал «Дзвіночок» демонстрував високу культуру видання, використовуючи ефективні засоби текстового та графічного мистецтва для оформлення рекламних сюжетів, роблячи їх зрозумілими, наочними і читабельними[2].
На обкладинці «Дзвіночка» від першого до останнього номера був маленький хлопчик-козачок із дзвіночком у руці, який весело запрошував у гості.
Журналісти[ред. | ред. код]
Редактором видання був відомий український письменник й публіцист Юрій Шкрумеляк. Автором літературних казок, опублікованих у журналі, був приятель Юрія Шкрумеляка колишній поручник УГА, вчитель Михайло Максимович Гуцуляк («Повість про князенка Бориса» (1934), «Петрусь шукає княжої корони» (1935, Ч. 39–43) і «Павло Соловей» (1936)).
З 1993 року головний редактор відновленого журналу — Леся Пилип'юк-Диркавець.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нове життя репресованого журналу. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 15 вересня 2014.
- ↑ Відродження «Дзвіночка» — журналу українських дітей. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 14 вересня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ — перша тр. ХХ ст.): Навч. посіб. / За ред. Н. Зелінської. — Львів: Світ, 2003. — с. 574
- Гавенко М. М. Реклама у періодичних виданнях Івана Тиктора (на прекладі дитячого часопису «Дзвіночок») / М. М. Гавенко, Н. В. Зелінська. — С. 43-46 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.
- Благовірна Н. Б. Впровадження принципів комерціалізації пресо-та книговидання в Галичині в першій третині ХХ ст. (за матеріалами журналу «Дзвіночок») / Н. Б. Благовірна. — С. 37-43 // Поліграфія і видавнича справа: наук.-техн. зб. № 39 / М-во освіти і науки України, Українська акад. друкарства. — Л. : Українська академія друкарства, 2002. — 248 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Л. М. Диркавець. ЕСУ. «ДЗВІНО́ЧОК» [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- «Дзвіночок» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 277.