Допоміжні речовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Допоміжні речовини
Протилежне активний фармацевтичний складник
CMNS: Допоміжні речовини у Вікісховищі

Допоміжні речовини (ексципієнт[1], англ. excipient) — це умовна група складових компонентів, що входить до фармацевтичної системи медичного препарату (за винятком діючих речовин)[2]. Тобто допоміжні речовини — це усі додаткові речовини, необхідні для приготування лікарського препарату окрім активної речовини(АФІ) та пакування.[3][4]

Допоміжні речовини, як і основні речовини підлягають реєстрації та допуску (дозвіл на застосування). Наприклад, станом на 2003 рік в Україні таких речовин було ~ 600.[5]

Класифікація

[ред. | ред. код]

За метою використання

[ред. | ред. код]

Дана класифікація, як і поняття «допоміжні речовини», певним чином умовна. Багато сполук може виконувати 2 чи більше функцій, а також серйозно змінювати властивості та особливості дії препарату.

Носії

[ред. | ред. код]

Носії діючих речових, тобто формотворні допоміжні речовини.

  • Наповнювачі
  • Основи
  • Розчинники (спирт етиловий, гліцерин, комбіновані розчинники, тощо)
  • Піноутворювачі
  • Плівкотворні
  • Гелеутворювачі

Стабілізатори

[ред. | ред. код]
  • Емульгатори
  • Загущувачі
  • Консерванти

Ароматизатори

[ред. | ред. код]

Барвники

[ред. | ред. код]

Гідрофілізатори

[ред. | ред. код]

Солюбілізатори

[ред. | ред. код]

Пролонгатори

[ред. | ред. код]

Коригенти

[ред. | ред. код]

За походженням

[ред. | ред. код]

Неорганічні

[ред. | ред. код]

Органічні

[ред. | ред. код]

Природні Білки:

Полісахариди

Ліпіди синтетичні та напівсинтетичні

За хімічною структурою

[ред. | ред. код]

Низькомолекулярні сполуки

[ред. | ред. код]

Високомолекулярні сполуки

[ред. | ред. код]

Поверхневоактині речовини

[ред. | ред. код]
  • Катіонні
  • Аніонні
  • Неіоногенні

Використовуються як стабілізатори, гідрофілізатори, солюбілізатори.


Відносна інертність проти абсолютної

[ред. | ред. код]

Хоч допоміжні речовини свого часу вважалися «неактивними» інгредієнтами, тепер зрозуміло, що іноді вони можуть бути «ключовим визначальним фактором ефективності лікарської форми»;[6][7] іншими словами, їхній вплив на фармакодинаміку та фармакокінетику, хоча зазвичай незначний, не можна вважати незначними без емпіричного підтвердження, а іноді вони важливі. З цієї причини в базових дослідженнях і клінічних випробуваннях їх іноді включають до контрольованих речовин, щоб мінімізувати плутанину, відображаючи, що в іншому випадку відсутність активного інгредієнта не буде єдиною змінною, оскільки відсутність допоміжної речовини не завжди можна вважати змінною.[8] Такі дослідження називають, контроль допоміжних речовин або контроль носіїв.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Допоміжні речовини
  2. І. М. Перцев, О. А. Рубан. Допоміжні речовини: сучасний погляд у контексті створення фармацевтичних систем. Аптека. #973 (2) 19.01.2015. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2015.
  3. О. І. Тихонов, Т. Г. Ярних, 2019, С.21
  4. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року (С.4)
  5. Н А К А З 15.01.2003 N 8 , МОНУ
  6. Г. П. Смойловська та інш., 2017, С.12
  7. Lokesh, Bhattacharyya; Stefan, Schuber; Sheehan, Catherine; William, Roger (2006). Excipients: Background/Introduction. У Katdare, Ashok; Chaubal, Mahesh (ред.). Excipient Development for Pharmaceutical, Biotechnology, and Drug Delivery Systems. CRC Press. ISBN 9781420004137. OCLC 476062541.
  8. JOSHUA POTTEL (24 липня 2020). The activities of drug inactive ingredients on biological targets. Science. 369 (6502): 403—413. doi:10.1126/science.aaz9906. PMC 7960226. PMID 32703874.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]