Дік Тайгер
Дік Тайгер  | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Річард Іхету (англ. Richard Ihetu) |
| Громадянство |
 Нігерія |
| Народився |
14 серпня 1929 Амаігбо, Імо, Нігерія |
| Помер |
15 грудня 1971 (42 роки) Аба, Південна Аба, Абія, Нігерія |
| Вагова категорія |
середня, напівважка |
| Стійка | Правша |
| Зріст | 173 см |
| Розмах рук | 180 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 1 січня 1952 |
| Останній бій | 15 липня 1970 року |
| Боїв | 82 |
| Перемог | 60 |
| Перемог нокаутом | 27 |
| Поразок | 19 |
| Нічиїх | 3 |
| Не відбулося | 0 |
Дік Тайгер (англ. Dick Tiger; уроджений Річард Іхету (англ. Richard Ihetu); 14 серпня 1929 року; Амаігбо, Нігерія — 15 грудня 1971) — нігерійський боксер-професіонал. Абсолютний чемпіон світу у середній (1963; 1965—1966) та напівважкій (1966—1968) ваговій категорії. Чемпіон світу в середній (WBC, 1963, 1965—1966; WBA, 1962—1963, 1965—1966) і напівважкій (WBC, 1966—1968; WBA, 1966—1968) вагових категоріях. Боксер року за версією журналу The Ring (1962; 1965).
Професійна кар'єра[ред. | ред. код]
Дебютував на професійному рингу 1 січня 1952 року, нокаутувавши у 2-му раунді Саймона Еме[1].
Перший бій з Джої Джіарделло[ред. | ред. код]
30 вересня 1959 року здобув перемогу за очками над американцем Джої Джіарделло з таким рахунком: 47/45, 48/45 та 47/43[2].
Другий бій з Джої Джіарделло[ред. | ред. код]
4 листопада 1959 року вдруге зустрівся з Джої Джіарделло. У цьому бою всі судді віддали перемогу американському боксеру — 47/45 та 45/44 (двічі)[3].
20 січня 1962 року переміг технічним нокаутом у 5-му раунді відомого кубинського боксера Флорентіно Фернандеса[4].
Чемпіонський бій з Джином Фуллмером[ред. | ред. код]
23 жовтня 1962 року вийшов на бій за вакантний титул чемпіона світу в середній вазі за версією WBA. Його противником став екс-чемпіон світу в середній вазі найдосвідченіший американець Джин Фуллмер. У бою, що тривав усі 15 раундів, судді віддали перемогу нігерійцю (одностайно). Рахунок: 7/5, 9/5, 10/1[5]. Таким чином, Тайгер став чемпіоном світу у середній вазі за версією WBA.
Другий бій із Джином Фуллмером[ред. | ред. код]
23 лютого 1963 року Тайгер і Фуллмер зустрілися вдруге. За підсумками 15 раундів думки суддів розділилися. Рахунок суддів 71/67 на користь чемпіона, 70/68 на користь претендента, один суддя поставив нічию 69/69. Тайгер зберіг свій титул[6].
Третій бій із Джином Фуллмером[ред. | ред. код]
10 серпня 1963 відбувся 3-й, заключний, бій між Тайгером і Фуллмером. Поза поясом WBA, на кону також стояв вакантний пояс WBC. Чемпіон здобув дострокову перемогу[7]. Після цього бою Фуллмер пішов із боксу.
Третій бій з Джої Джіарделло[ред. | ред. код]
7 грудня 1963 року Тайгер захищав свої титули в бою проти Джої Джіарделло . Раніше вони вже двічі зустрічалися один з одним на рингу та здобули по одній перемозі. Цей поєдинок, як і обидва попередні, тривав усю дистанцію. Єдиний офіційний суддя виставив рахунок 8/5 на користь Джіарделло. [8]
Бій з Рубіном Картером[ред. | ред. код]
20 травня 1965 року переміг за очками Рубіна Картера. Тайгер тричі відправляв його в нокдаун, як пізніше зазначав сам Картер, «це було найважче побиття за все моє життя, всередині рингу або за його межами». Рахунок суддів: 6/2, 8/1, 9/1, все на користь Тайгера[9].
Четвертий бій з Джої Джіарделло[ред. | ред. код]
21 жовтня 1965 року вчетверте зустрівся з Джої Джіарделло. Тайгер здобув впевнену перемогу за очками: 8/6, 9/5, 10/5[10]. Таким чином, Тайгер повернув собі титули WBC та WBA у середній вазі.
Перший бій з Емілем Гріффітом[ред. | ред. код]
25 квітня 1966 року Тайгер зустрівся з екс-чемпіоном світу в напівсередній вазі Емілем Гріффітом. Усі троє суддів віддали перемогу претенденту: 7/6, 8/7, 9/5[11]. Зал освистав рішення.
Напівважка вага[ред. | ред. код]
У 1966 році Тайгер піднявся у напівважку вагу.
Чемпіонський бій з Хосе Торресом[ред. | ред. код]
16 грудня 1966 року він вийшов на бій проти чемпіона світу WBC і WBA у напівважкій вазі пуерториканця Хосе Торреса. Судді одноголосно віддали перемогу нігерійцю: 8/6, 10/5, 10/4[12]. Таким чином, Тайгер став чемпіоном світу у другій ваговій категорії.
Другий бій з Хосе Торресом[ред. | ред. код]
16 травня 1967 року Тайгер та Торрес зустрілися вдруге. Бій вийшов дуже близьким. Думки суддів розділилися. Один виставив 8/7 на користь Торреса, двоє інших виставили такий же рахунок на користь Тайгера[13].
Бій із Бобом Фостером[ред. | ред. код]
24 травня 1968 року Тайгер програв нокаутом у 4-му раунді американцю Бобу Фостеру та втратив свої титули[14].
Бій із Френком Депаулою[ред. | ред. код]
25 жовтня 1968 року зустрівся з Френком Депаулою. Поєдинок вийшов дуже видовищним. Депаула вже у другому раунді двічі відправляв Тайгера до нокдауну. Однак у третьому раунді вже Тайгер двічі відправив Депаулу на підлогу рингу. Після 10-ти раундів всі судді віддали перемогу Тайгеру: 7/6 і 8/2 (двічі)[15]. Цей поєдинок був визнаний «Боїм року» (1968) за версією журналу «Рінг».
Другий бій з Емілем Гріффітом[ред. | ред. код]
15 липня 1970 Тайгер вдруге в кар'єрі зустрівся з Емілем Гріффітом. Бій тривав усі відведені 10 раундів. Усі судді віддали перемогу вихідцеві з Віргінських островів: 8/2 та 7/2 (двічі)[16]. Це був останній бій у кар'єрі Тайгера.
Підтримка Біафри[ред. | ред. код]
Виступав із підтримкою на адресу самопроголошеної держави Біафра під час громадянської війни в Нігерії 1967—1970 років. Надавав державі фінансову допомогу. Критикував Британію за підтримку Нігерії[17].
Смерть[ред. | ред. код]
У 1971 році у Діка було виявлено рак печінки у запущеній стадії. Боксер хотів повернутися до Нігерії, щоб померти вдома. Завдяки амністії (за свою роль у громадянській війні) зміг повернутися на Батьківщину[18].
Помер 15 грудня 1971 року.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Належав до народу ігбо.
Досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон світу в середній ваговій категорії ( WBC, 1963, 1965—1966; WBA, 1962—1963, 1965—1966).
- Чемпіон світу у напівважкій ваговій категорії ( WBC, 1966—1968; WBA, 1966—1968).
- "Боксер року" за версією журналу "Рінг" (2): 1962, 1965.
- У 1974 році включений до зали слави журналу «Рінг».
- У 1991 році включений до Міжнародної зали боксерської слави[19].
- Включено до Всесвітньої зали боксерської слави.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вторник 1 Январь 1952. Aba, Нигерия. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Joey Giardello (1st meeting). Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Joey Giardello (2nd meeting). Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs, Florentino Fernandez. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Gene Fullmer (1st meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Gene Fullmer (2nd meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Gene Fullmer (3rd meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Joey Giardello (3rd meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Rubin Carter. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Joey Giardello vs. Dick Tiger (4th meeting). Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Emile Griffith (1st meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Jose Torres (1st meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Jose Torres (2nd meeting). Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Bob Foster. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Dick Tiger vs. Frank DePaula. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ Emile Griffith vs. Dick Tiger (2nd meeting). Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 20 лютого 2015.
- ↑ The Legend Lives On. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
- ↑ Тигр. Архів оригіналу за 20 вересня 2016.
- ↑ Dick Tiger. Архів оригіналу за 23 серпня 2016.