Елізабет Ноель-Нойманн

Елізабет Ноель-Нойманн
нім. Elisabeth Noelle-Neumann
Народилася	19 грудня 1916(1916-12-19)[…] Берлін, Німецька імперія
Померла	25 березня 2010(2010-03-25)[…] (93 роки) Алленсбах
Країна	Німеччина
Діяльність	журналістка, політолог, письменниця, викладачка університету, соціолог
Галузь	політологія
Alma mater	Міссурійський університетd, Геттінгенський університет, Кенігсберзький університет, HU Berlin і Schule Schloss Salemd
Науковий ступінь	докторський ступінь
Знання мов	німецька
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Майнцький університет, Чиказький університет і Вільний університет Берліна
Батько	Ernst Noelled
Мати	Eva Schaperd
Нагороди	премія Ганса-Мартіна Шлеєраd (1999)
IMDb	ID 0633926
Медіафайли у Вікісховищі

Елізабет Ноель (нім. Elisabeth Noelle Neumann; 19 грудня 1916, Берлін — 25 березня 2010, Алленсбах) — німецька професорка з комунікації Майнцського університету та засновниця Інституту демократії (нім. Instituts für Demoskopie, IfD) в Алленсбасі. Вона вважається піонеркою демократії в Німеччині й засновницею теорії «спіралі мовчання».

Біографія

Дочка керуючого Ернста Ноеля і його дружини Єви, уродженої Шапер. Онука берлінського скульптора Фріца Шапера. Отримала освіту в Геттінгені, в Університеті Фрідріха Вільгельма в Берліні, Університеті Альбертіна в Кенігсберзі й Університеті Міссурі (Колумбія) (США).

Під час перебування при владі режиму Адольфа Гітлера була активісткою націонал-соціалістичної профспілки студенток (ANST), що входив до Націонал-соціалістичного союзу студентів Німеччини. Під час відвідування бункера Гітлера «Орлине гніздо» особисто познайомилася з фюрером.

У 1937—1938 рр. як стипендіатка Німецької служби академічних обмінів навчалася в США нових методів вивчення громадської думки. У 1940 р. проходила стажування в «Deutschen Allgemeinen Zeitung», співпрацювала з виданою Йозефом Геббельсом тижневою газетою «Das Reich», потім працювала у «Frankfurter Zeitung».

У своїй знаменитій дисертації «Вивчення громадської думки та масові опитування в США» вона пояснювала причини негативного іміджу Німеччини за кордоном, насамперед, за рахунок спотвореного відображення внутрішньонімецьких реалій в засобах масової інформації США: «З 1933 р. євреї, які монополізували більшу частину інтелектуального життя Америки, концентрують свої демагогічні здібності на цькування німців». У 1942 р. Геббельс після знайомства з її працями запрошував її до роботи як помічника, цьому, однак, тривала хвороба завадила Ноель-Нойманн.

У 1947 р. разом з першим чоловіком Еріхом Петером Нойманом вона заснувала Алленсбахский інститут по вивченню громадської думки. У наступні роки їй вдалося домогтися істотного розвитку методів репрезентативних масових опитувань.

У 1961—1964 роках — наукова співробітниця у Вільному університеті Берліна. В 1964 р. при підтримці Гельмута Коля була запрошена як професор в Університеті Майнца, де вона організувала інститут публіцистики, яким керувала до її відходу на пенсію в 1983 р. Була президентом ряду німецький наукових об'єднань у сфері вивчення громадської думки та масових комунікацій.

В науці отримала популярність теорія Ноель-Нойман про так званої «спіралі мовчання», згідно з якою люди, бачачи, що домінуючі суспільні установки, поширювані ЗМІ або їх найближчим соціальним оточенням, суперечать їх власної позиції, «замовкають», намагаються уникати висловлювати свою точку зору, боячись опинитися в меншості. Й чим сильніше їм здається поширеною панівна точка зору, тим сильніше вони «замовкають». Подолання «спіралі мовчання» можливо за рахунок нейтралізації в комунікативному полі ідей, що породжують соціальні страхи, або вкидання у нього більш сильних політичних ідей. Теорія Нейман отримала широку популярність, проте також піддавалася критиці внаслідок недостатності доказової емпіричної бази, а також тому, що сприймалася не як наукова, а як політична теорія, покликана мобілізувати перебували в меншості виборців християнських демократів ФРН в умовах перебування при владі соціал-демократів і домінуванні в західнонімецьких ЗМІ того часу лівоцентристської ідеології.

Також Ноель-Нойман піддавалася критиці за наявність антисемітських суджень у її докторської дисертації 1940 р.

Нагороди

• 1976: орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
• 1978: почесний доктор економічних, юридичних і соціальних наук Санкт-Галленской вищої школи
• 1978: медаль імені Олександра Рюстова
• 1987: медаль імені Віктора Матайи
• 1990: орден «За заслуги перед землею Баден-Вюртемберг»
• 1990: премія Гелен Дайнерман Всесвітньої асоціації дослідження громадської думки
• 1999: премія імені Ганса Мартіна Шлеєра
• 2005: почесна премія німецьких маркетингових досліджень Професійної спілки німецьких дослідників ринку та суспільства
• 2006: почесна премія в галузі публіцистики імені Герхарда Левенталя

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Елізабет Ноель-Нойманн

• Institut für Demoskopie Allensbach [Архівовано 27 березня 2010 у Wayback Machine.](нім.)
• Universität Mainz, Institut für Publizistik: Lebenslauf von Elisabeth Noelle-Неймана [Архівовано 29 червня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
• Umfangreiches Verzeichnis der Veröffentlichungen von Elisabeth Noelle-Неймана [Архівовано 24 серпня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
• Ich habe die Engel gesehen — Interview (Tagesspiegel, 17. April 2005)(нім.)
• Otto Köhler, Hinein ins wahre Wesen der Geführten — Der unsterblichen Elisabeth Noelle zum 90. Geburtstag (Freitag, 5. Januar 2007)(нім.)
• Foto von Elisabeth Noelle-Неймана, Jens Wunderlich(нім.)
• Allensbach-Gründerin Noelle-Неймана tot [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.](нім.)