Ерік Вульф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерік Вульф
англ. Eric Robert Wolf
Народився 1 лютого 1923(1923-02-01)[1][3][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка
Помер 6 березня 1999(1999-03-06)[1][2] (76 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Діяльність антрополог, викладач університету, історик
Галузь історія і антропологія
Alma mater Колумбійський університет і Квінз-коледжd
Знання мов англійська[3][4]
Заклад Університет Мічигану і Чиказький університет
Членство Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США
Нагороди

Ерік Роберт Вульф (англ. Eric Robert Wolf; 1 лютого 1923, Відень6 березня 1999, Ірвінґтон, штат Нью-Йорк) — американський антрополог та історик-марксист австрійського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Відні, в єврейській родині. Батько — Артур Георг, мати — Марія Оссиновська. В 1933-1938 роках жив у Судетах в Чехословаччині. Розчленування Чехословаччини за Мюнхенському договором змусило сім'ю Вульфа тікати з країни, щоб уникнути антисемітських переслідувань. Спочатку вони виїхали до Великої Британії1938 році), а потім у Сполучені Штати Америки, оселившись в Нью-Йорку.

Ерік Вульф брав участь у Другій світовій війні: він вступив у сформовану в липні 1943 року 10-ту гірську дивізію армії США і в 1943-1945 роках воював у її складі на італійському фронті, де і зародився інтерес до вивчення інших культур. Після закінчення війни і демобілізації значної частини американської армії уряд надав демобілізованим солдатам преференції в отриманні вищої освіти. Як і багато його бойових товаришів, Вульф не пропустив можливості скористатися умовами «Армійського білля про права» (GI Bill of Rights) і вступив до Колумбійського університету, щоб вивчати там антропологію.

Осередок антропологічної школи Франца Боаса, Колумбійський університет протягом багатьох років був передовим центром вивчення антропології в Північній Америці. На моменту вступу в університет Вульфа, Боас уже помер і його колеги відмовилися від використовуваних ним методів, які передбачали відмову від узагальнень і створення комплексної картини на користь деталізованого вивчення окремих питань. Новим керівником відділення антропології став Джуліан Стюард, учень Роберта Лоуї й Альфреда Кребера, зацікавлений у створенні повноцінної наукової антропології, яка могла б пояснити процес розвитку людських суспільств та їх адаптації до умов навколишнього середовища.

Вульф був у числі студентів, чиї наукові погляди склалися під впливом Стюарда. Більшість учнів Стюарда, як і Вульф, були лівими за своїми політичними переконаннями і виходили з матеріалістичних поглядів на історію, що не заважало їм плідно співпрацювати зі своїм менш політизованим наставником. До їхнього числа належали багато видатних антропологів другої половини XX століття, включаючи Марвіна Гарріса, Сідні Мінца, Мортона Фріда, Стенлі Даймонда і Роберта Ф. Мерфі.

Дисертація Вульфа була написана як частина проекту Стюарда з вивчення населення Пуерто-Рико. Надалі латиноамериканська тематика відігравала у творчості Вульфа одну з найважливіших ролей. Після закінчення навчання Вульф увзяв посаду викладача Мічиганського університету в місті Анн-Анбор. З 1971 року він працював у Коледжі Леман і дипломному центрі CUNY. Крім своєї роботи в Латинській Америці, він також активно займався польовими дослідженнями в Європі.

Важливість праць Вульфа для сучасної антропології посилюється тим фактом, що він акцентував увагу на питаннях влади, політики і колоніалізму, тоді як більшість його колег відійшли від цих проблем у 1970-1980-ті роки. Найвідоміша книга Вульфа — написана в руслі світ-системного аналізу Іммануїла Валлерстайна і Андре Гундер Франка «Європа і народи без історії» (Europe and the People Without History) — з марксистських позицій пояснює процеси, внаслідок яких Західна Європа під час Доби великих географічних відкриттів обігнала в економічному розвитку інші регіони світу і підпорядкувала їх своєму впливу. Особливу увагу приділено тому, як не-європейці пригноблювалися західним капіталізмом через глобальні процеси, зокрема работоргівлю чи торгівлю хутром. Розвінчуючи європоцентризм загалом і міфи про «відсталість» неєвропейських культур, Вульф пояснює, що вони не були «ізольовані» або «застиглими в часі», а завжди були залучені у світовий історичний процес.

В кінці життя Вульф попереджав про небезпеку «інтелектуального зубожіння» антропології, яка відмовилася від польових досліджень і зв'язку науки з потоковими реаліями та проблемами, займаючись виключно абстрактними питаннями «високих матерій». Ерік Вульф помер від раку в 1999 році.

Праці[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Patterson, Thomas Carl (2001). A Social History of Anthropology in the United States. Oxford and New York: Berg Publishers. ISBN 1-85973-489-8. OCLC 48551832.
  • Prins, Harald E. L. (2010). "Eric R. Wolf." Pp. 260- 66. In Fifty Key Anthropologists, eds. R. Gordon, H. Lyons, and A. Lyons. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-46105-7.
  • Anthony, Marcus (2003). Imaginary Worlds. The Last Years of Eric Wolf: Pathways Of Power. Building An Anthropology Of The Modern World. By Eric Wolf. Edited By Sydel Silverman. Berkeley: University of California Press. 2001. 488 Pp. $60.00. ISBN 0-520-22333-0. Envisioning. Social Anthropology/Anthropologie Sociale. 11 (1): 113—127.
  • Wolf, Eric (1982). Europe And The People Without History. University of California Press. ISBN 0-520-04898-9.
  • Ghani, Ashraf. A Conversation with Eric Wolf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2012. Процитовано 23 квітня 2013.
  • Barrett, Stanley R.; Sean Stokholm; Jeanette Burke (June 2001). The Idea of Power and the Power of Ideas: A Review Essay. American Anthropologist. 103 (2): 468-4802. doi:10.1525/aa.2001.103.2.468. JSTOR 683477.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119277905 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. CONOR.Sl