Жученко Павло Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Данилович Жученко
Народження 12 липня 1905(1905-07-12)
Чернянка, (нині Бєлгородська область)
Смерть 21 лютого 1965(1965-02-21) (59 років)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна СРСР СРСР
Рід військ  артилерія
Роки служби 1922—1964
Партія КПРС
Звання  Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни II ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жученко.

Павло Данилович Жученко (12 липня 1905, Чернянка — 21 лютого 1965, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командувач артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії Воронезького фронту, полковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1905[1] року в слобідці Чернянка Новооскільського повіту (нині селище міського типу Бєлгородської області)[2], в селянській родині. Українець.[3].Член КПРС з 1926 року. Освіта неповна середня. Був секретарем повітового комітету комсомолу міста Новий Оскіл Бєлгородської області.

У 1922 році призваний до лав Червоної Армії. У 1927 році закінчив Одеську артилерійську школу, в 1941 році — два курси Військової академії імені М. В. Фрунзе. У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Карельському, Волховському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах, брав участь у боях під Ленінградом, на Курській дузі.

У вересні 1943 року полковник П. Д. Жученко був призначений командувачем артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії. Коли корпус вийшов до Дніпра і 21 вересня 1943 року почали переправу на правий берег, полковник П. Д. Жученко у винятково важких умовах при гострій нестачі плавальних засобів і під вогнем противника вміло організував переправу артилерійських частин і підрозділів, завдяки чому вся артилерія з'єднань корпусу протягом трьох днів була переправлена на правий берег і поставлена на бойові позиції.

З 23 вересня до 16 жовтня 1943 року полковник П. Д. Жученко вміло керував вогнем артилерійських груп, що відбивали ворожі контратаки, сприяючи тим самим утриманню і розширенню військами корпусу Букринського плацдарму на правому березі річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму полковнику Павлу Даниловичу Жученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1984).

Могила Павла Жученка

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1952 році закінчив академічні курси при Військовій артилерійської академії. З 1964 року полковник П. Д. Жученко — в запасі. Жив у Києві. Помер 21 лютого 1965 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Дата народження вказана як на надгробку, в різних джерелах зустрічається 13 і 14 січня 1904 року.
  2. ↑ Також зустрічається місце народження село Чернянка Черемисиновського району Курської області [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine.] помилково
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • Герои-белгородцы. 2-е изд., доп. Воронеж, 1972
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жученко_Павло_Данилович&oldid=41816278