Загальна ісламська декларація прав людини
Загальна ісламська декларація прав людини — документ, створений ісламськими радами Парижа[1] і Лондона[2]. Він формулює основні права людини, використовуючи мову ісламської юриспруденції (фікга).[3] Різниця між оригінальною арабською версією та офіційним перекладом англійською мовою була описана як «дуже проблемна».[4] Серед інших проблем Майєр зазначає, що протягом усього документа посилання саме на «закон шаріату» фігурують лише як «закон», що може заплутати читачів англійської версії.
Аналогічні документи включають «Проект Хартії прав людини і людей в арабському світі», схвалений Арабським союзом юристів в 1987[5] році, і Каїрську декларацію прав людини в ісламі, прийняту Організацією ісламського співробітництва в 1990 році. Остання декларація була написана більш світською мовою, ніж Загальна ісламська декларація прав людини, і була менш упередженою щодо шиїтського ісламу[6].
- ↑ Salem Azzam. «Universal Islamic declaration of human rights». The International Journal of Human Rights, Volume 2, Issue 3 Autumn 1998 , pages 102—112
- ↑ FHalliday, Fred (1995). Relativism and Universalism in Human Rights: The Case of the Islamic Middle East. Political Studies. 43: 152—167. doi:10.1111/j.1467-9248.1995.tb01741.x.
- ↑ Eva Brems. Human rights: universality and diversity. pp. 244—246. Martinus Nijhoff Publishers, 2001.
- ↑ Mayer, Ann Elizabeth. Islam and Human Rights: Tradition and Politics 3rd Edition. Westview Press, 2006, p. 76.
- ↑ Robert Traer. «Religious Communities in the Struggle for Human Rights [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.]». Christian Century, September 28, 1988, p. 835.
- ↑ Ali Mohammadi. Islam encountering globalization. Routledge, 2002. p.114.