Заочне навчання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Заочне навчання — вид навчання, який поєднує в собі риси самонавчання і очного навчання.

Характеризується фазністю. У першу фазу відбувається отримання бази знань, навчальної літератури та її вивчення (настановча сесія), у другу — проводиться перевірка засвоєного матеріалу (заліково-екзаменаційна сесія). При цьому ці фази помітно віддалені одна від одної за часом (звичайно від декількох місяців до року).

Спочатку заочне навчання вводилося тільки для тих студентів, які за будь-якої поважної причини не мали можливості регулярно відвідувати заняття. Заочне навчання використовує потоковий принцип: єдиний для всіх учнів освітній план, загальні терміни здачі контрольних і курсових робіт. Двічі на рік (як правило, взимку і влітку) відбувається здача сесій.

Завдяки розвитку ІТ-технологій, заочне навчання постійно модернізується, стаючи все більш схожим на дистанційну освіту.

На заочній формі найчастіше навчаються люди, які поєднують навчання з роботою, спортом чи творчою діяльністю, а також через нижчу вартість навчання в порівнянні з очною (денною) формою.

Див.також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]